Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 336/6142/17
провадження № 61-44969св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Цекеєва Ірина Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", треті особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Цекеєва Ірина Олександрівна, про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 03 грудня 2007 року між ним та Акціонерно-комерційним банком "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", було укладено Генеральний договір про здійснення кредитування № 120/224/07.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 03 грудня 2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (іпотекодавці) та відповідачем (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір № 120/218-І-120/224/07, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 1451.
Згідно з пунктом 1.1.1 зазначеного договору іпотеки предметом договору є трикімнатна квартира на 1 поверсі 4 поверхового житлового будинку загальною площею 83,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить усім іпотекодавцям на праві приватної сумісної спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого Шевченківською районною адміністрацією міста Запоріжжя 19 липня 2000 року, зареєстрованого Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" у реєстровій книзі за № 290, реєстраційний номер 40096 від 21 серпня 2000 року.
Оспорюваний договір іпотеки є недійсним з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього народився син ОСОБА_5, який завжди проживав та на теперішній час проживає у спірній квартирі, в якій зареєстрований з 19 лютого 2009 року.
Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району (як органом опіки та піклування) попередній дозвіл на укладення договору іпотеки надано не було, що підтверджується листом від 08 вересня 2017 року № Б-0699.
На час укладення іпотечного договору про вимогу закону, яка потребує отримання такого дозволу, він не знав, банк або нотаріус його про це також не повідомили.
Вважає, що укладення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено статтями 203, 215 ЦК України.
Враховуючи зазначене, просив визнати недійсним іпотечний договір № 120/218-І-120/224/07, укладений 03 грудня 2007 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 15 червня 2018 року у складі судді Марко Я. Р. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не довів та не надав суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочинів стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, тобто не довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним, твердження позивача, якими останній обґрунтовував позов спростовані матеріалами справи.
Оспорюваний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочинів є вільне і відповідає їхній внутрішній волі.
Також суд першої інстанції зазначив про те, що позивач звернувся до суду з цим позовом після спливу позовної давності.
Обставини, які наведені ОСОБА_1 у позовній заяві не відповідають дійсності, заявлені вимоги по суті не підлягають задоволенню, а відтак підстави для застосування позовної давності відсутні.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 15 червня 2018 року скасовано та прийняти постанову про залишення позову без задоволення.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладаючи оспорюваний договір позивач надав відомості про відсутність прав малолітніх чи неповнолітніх дітей на користування предметом іпотеки та інформацію щодо наявності у його малолітнього сина іншого місця проживання, відтак, підстав для отримання згоди органу опіки та піклування на укладення даного договору не було.
Укладення іпотечного договору не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права малолітньої дитини позивача на користування вищевказаною квартирою, враховуючи вимоги статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства", статті 9 Закону України "Про іпотеку". Позивач здійснюючи реєстрацію свого сина за адресою іпотечної квартири, не міг не розуміти можливих наслідків (звернення стягнення на предмет іпотеки), у разі неналежного виконання вимог кредитного договору.
Також правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовної заяви за необґрунтованістю позовних вимог, а не в зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Разом з тим, скасовуючи рішення місцевого суду та приймаючи нову постанову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що поштове відправлення судової повістки на ім`я позивача про розгляд справи 15 червня 2018 року повернулося до суду із відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання", що не свідчить про належне повідомлення позивача про дату та час судового засідання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 серпня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що 21 серпня 2018 року він подав до суду апеляційної інстанції заяву про залишення позову без розгляду, у задоволенні якої судом відмовлено безпідставно. Він не приховував, що у нього є малолітня дитина, його дружина на час укладення оспорюваного договору була зареєстрована за іншою адресою, а його син - внесений в обліковий рахунок за її, матері, пропискою, що свідчить лише про те, що на той час дитина взагалі ніде не була зареєстрована і ніяким чином не спростовує його права проживання у спірній квартирі.
Апеляційний суд помилково взяв до уваги правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-384цс15, та залишив поза увагою правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2015 року у справі № 6-405цс15 та від 01 липня 2015 року у справі №6-396цс15.
Також він не погоджується із висновком суду про пропуск ним позовної давності, оскільки на час укладення оспорюваного договору він не знав про те, що для його укладення потрібний дозвіл органу опіки та піклування. Про це він дізнався лише після звернення банком до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У лютому 2019 року АТ "Укрсоцбанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що на час укладення оспорюваного договору позивачі навмисно з метою отримання кредиту не повідомили банк про наявність зареєстрованих в предметі іпотеки неповнолітніх осіб. Вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердження наявності підстав для визнання правочину недійсним.
У суду апеляційної інстанції не було підстав для задоволення позову, оскільки його укладення хоч і відбулося без попереднього дозволу органу опіки та піклування, проте не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження існуючого права малолітньої особи на користування житлом.
Зважаючи на те, що кредитний договір підписано позивачем 03 грудня 2007 року та частково виконано, тому він пропустив позовну давність.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціально розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено генеральний договір про здійснення кредитування № 120/224/07.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 03 грудня 2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Акціонерно-комерційним банком соціально розвитку "Укрсоцбанк" було укладено іпотечний договір № 120/218-І-120/224/07, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 1451, предметом якого є трикімнатна квартира на 1 поверсі 4 поверхового житлового будинку загальною площею 83,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить усім іпотекодавцям на праві приватної сумісної спільної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1, виданого Шевченківською районною адміністрацією міста Запоріжжя 19 липня 2000 року, зареєстрованого Орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" у реєстровій книзі за № 290, реєстраційний номер 40096 від 21 серпня 2000 року.
Згідно з пунктом 1.5 іпотечного договору іпотекодавці гарантують, що на предмет іпотеки не існує прав та вимог інших осіб, в тому числі тих, що не зареєстровані у встановленому законом порядку, а також те, що на передачу предмету іпотеки в іпотеку за цим договором є всі належні повноваження іпотекодавців.
Квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19 липня 2000 року № 11210.
Згідно з листом районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 08 вересня 2017 року № Б-0699 у 2007 році дозвіл ОСОБА_6 на укладання іпотечного договору від 03 грудня 2007 року № 120/218-І-120/224/07 не надавався.
Батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_1 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, з 19 лютого 2009 року по теперішній час зареєстрований у спірній квартирі, що підтверджується довідкою від 07 серпня 2017 року № 04-26/7-17757.
На виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 13 лютого 2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І. О. надано документи: належним чином засвідчену копію довідки ЖЕУ 54 від 08 листопада 2007 року; належним чином засвідчені копії документів, що надавалися іпотекодавцями для посвідчення приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І. О. іпотечного договору від 03 грудня 2007 року № 120/218-І-120/224/07, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою ЖЕУ 54 від 08 листопада 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Судами також встановлено, що позивач для посвідчення приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І. О. оспорюваного договору надав довідку ЖЕУ 54 від 13 листопада 2007 року, згідно з якою син ОСОБА_1 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, внесений в обліковий рахунок за пропискою матері ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_2 .
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 січня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду міста Запоріжжя.
04 лютого 2019 року справа № 336/6142/17 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).