Постанова
Іменем України
28 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 725/23/17
провадження № 61-11152св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс", про захист прав споживачів та визнання недійсним генеральної угоди та кредитного договору із додатками, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 20 лютого 2019 року у складі судді Скуляк І. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 жовтня 2007 року між нею та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (далі - ВАТ "ВТБ Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк"), було укладено генеральну угоду № 24.038/07-ГУ, з урахування додаткової угоди від 02 грудня 2010 року, відповідно до умов яких банк зобов`язався надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, договорами про надання овердрафту, договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у межах цього договору і які є його невід`ємними частинами. В межах цього договору клієнту встановлюється ліміт надання банком кредитних коштів, який не повинен перевищувати суми, еквівалентної 150000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України. Строк укладення між банком та клієнтом кредитних договорів у межах цього договору становить по 20 жовтня 2017 року. Позичальник у свою чергу, зобов`язався використати кредитні кошти і забезпечити повернення одержаних кредитів та сплатити нараховані проценти відповідно до умов кредитних договорів.
На виконання умов генеральної угоди 22 жовтня 2007 року між нею та ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", було укладено кредитний договір № 24.075-038/07-СК, з наступними змінами та доповненнями до нього, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 21 жовтня 2014 року.
З метою забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором 22 жовтня 2007 року між нею та банком було укладено договір іпотеки № 24.075-038/О7-ДИ10, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. та зареєстрований у реєстрі за № 8335, зі змінами згідно з договором № 1 від 18 квітня 2011року, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку належні їй на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 1273,40 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,4250 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0018, а саме: адмінбудівля літера А загальною площею 388, 60 кв. м, гараж літера Б площею 176,20 кв. м, виробнича будівля літера В загальною площею 227 кв. м, склад літера Г загальною площею 255,60 кв. м, будівля автосервісу літера Є загальною площею 226 кв. м.
Вважає, що генеральна угода та кредитний договір з додатковими угодами укладені з порушенням істотних умов договору, встановлених діючим законодавством, та з використанням нечесної підприємницької діяльності. Банк свідомо порушив норми Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема не повідомив у письмовій формі про всі відомості при наданні кредиту, умови кредитного договору є несправедливими, що є підставою для визнання угоди недійсною.
Зокрема вказувала, що сторонами не було досягнуто в належній формі згоди щодо всіх істотних умов договору, а банком не виконано вимог закону щодо надання повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту.
Строк для звернення до суду нею не пропущений, оскільки вважає, що вона не могла на час підписання спірного кредитного правочину та його часткового виконання знати про порушення свого права як споживача, про невідповідність дій банку та умов правочину вимогам чинного законодавства, а дізналася про це лише в липні 2016 року після надання їй правничої допомоги.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати порушеним її право як споживача фінансових послуг банку та визнати недійсними генеральну угоду від 22 жовтня 2007 року № 24.038/07-ГУ разом із додатковим договором № 1 від 02 грудня 2010 року та кредитний договір від 22 жовтня 2007 року № 24.075-038/07-СК разом із договорами про внесення змін, укладені між нею та ПАТ "ВТБ Банк".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівців від 20 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що оспорювана генеральна угода та кредитний договір разом з додатками укладено за домовленістю сторін на добровільній основі з дотриманням положень ЦК України, з умовами яких позивач в повній мірі погодився при їх укладенні, особисто підписавши їх і на момент укладення цих договорів не існувало жодних інших умов, які б примусили позивача підписати ці договори. Підписуючи договір позивач підтвердила, що вона у повному обсязі ознайомлена з усіма умовами договору, розуміла природу кредитного договору та виконувала його, починаючи з жовтня 2007 року. Оспорювані договори укладені та містять всі істотні умови, що передбачені законодавством, чинним на час їх підписання.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 20 лютого 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівців від 20 лютого 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про виконання банком при видачі кредиту норм статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" й проігнорували частину шосту статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", частину першу статті 230 ЦК України.
У генеральній угоді та кредитному договорі разом з додатковими угодами до нього відсутня згода за всіма істотними умовами кредитного правочину, розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.
Вона не отримувала довідку чи повідомлення, як окремий документ із інформацією встановленою відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Відсутність у оспорюваних договорах детального розпису сукупної вартості кредиту та дані сукупної вартості кредиту із визначенням її в процентному значенні та в грошовому виразі, у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту також підтверджується висновком експерта від 28 вересня 2018 року № 2645.
Місцевий суд не встанови всі обставини справи та не дослідив зібрані у справі докази, залишив поза увагою доводи позивача, норми Закону України "Про захист прав споживачів" та не перевірив їх з урахуванням висновків судової експертизи.
Апеляційний суд не усунув в межах своїх повноважень допущених місцевим судом наслідків, не сприяв всебічному та повному дослідженню доказів, не встанови у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що під час укладення та підписання оспорюваних договорів вимоги законодавства, що стосуються договорів даного типу було додержано та виконано, форма цих правочинів та зміст відповідають положенням статті 203 ЦК України. Будь-яких доказів щодо введення позивача в оману зі сторони відповідача, умисних дій та умислу на введення в оману матеріали справи не містять.
Суди попередніх інстанцій дослідивши генеральну угоду, кредитний договір, додаткову угоду та додатки до них перевірили вимоги частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" і встановили, що кредитором в повному обсязі виконано вимоги закону, що передують укладенню договору споживчого кредиту.
Висновок експерта не може прийматися до уваги, оскільки зроблені без урахування всіх наявних угод, що є невід`ємними частинами кредитного договору і визначають взаємні права та обов`язки банку та позичальника, в тому числі щодо сплати процентів, сукупної вартості кредиту та абсолютного удорожчання кредиту.
Вирішуючи спір суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно встановили обставини справи, дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення. Які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 жовтня 2007 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та ОСОБА_1 було укладено генеральну угоду № 24.038/07-ГУ, згідно з умовами якої банк зобов`язався надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, договорами про надання овердрафту, договорами про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, укладених у межах цього договору і які є його невід`ємними частинами. В межах цього договору клієнту встановлюється ліміт надання банком кредитних коштів, який не повинен перевищувати суми, еквівалентної 150 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України. Строк укладення між банком та клієнтом кредитних договорів у межах цього договору становить до 20 жовтня 2017 року.
З метою забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором 22 жовтня 2007 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 24.075-038/О7-ДИ10, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О. О. та зареєстрований у реєстрі за № 8335, зі змінами згідно з договором № 1 від 18 квітня 2011року, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку належні їй на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 1273,40 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 0,4250 га, кадастровий номер 7310136600:26:002:0018, а саме: адмінбудівля літера А загальною площею 388, 60 кв. м, гараж літера Б площею 176,20 кв. м, виробнича будівля літера В загальною площею 227 кв. м, склад літера Г загальною площею 255,60 кв. м, будівля автосервісу літера Є загальною площею 226 кв. м.
02 грудня 2010 року між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до генеральної угоди від 22 жовтня 2007 року № 24.038/07-ГУ, згідно з яким внесено зміни до генеральної угоди, виклавши її в новій редакції.
На виконання умов генеральної угоди 22 жовтня 2007 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВТБ Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24.075-038/07-СК, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 100 000 доларів США зі сплатою 14,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 21 жовтня 2014 року.
20 серпня 2009 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 24.075-038/09-СК/ДУ01 до кредитного договору, яким доповнено розділ 1 договору та погоджено новий розмір процентів за користування кредитом, порядок їх нарахування та сплати.
Крім того, 27 вересня 2010 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 2 до кредитного договору, яким викладено його окремі пункти в новій редакції.
У подальшому, 02 грудня 2010 року між сторонами укладено договір про внесення змін № 3 до кредитного договору, 29 листопада 2011 року - договір про внесення змін № 4 до кредитного договору, 29 листопада 2011 року - договір про внесення змін № 5 до кредитного договору.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Першотравневого районного суду міста Чернівців.
09 липня 2019 року справа № 725/23/17 надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).