Постанова
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа №497/977/18
провадження №61-9901св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_2,
треті особи: Болградська міська рада Одеської області, орган опіки та піклування Болградської районної державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2, ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_2, треті особи: Болградська міська рада Одеської області, орган опіки та піклування Болградської районної державної адміністрації, в якому просив: визнати відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, дітей
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати Болградську міську раду Одеської області зняти відповідачів з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов мотивовано тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
В будинку зареєстровані колишня дружина сина ОСОБА_6 - ОСОБА_2, син останньої ОСОБА_3, малолітні діти сина та колишньої дружини ОСОБА_4, ОСОБА_5
Відповідачі: ОСОБА_2 - колишня дружина сина позивача, ОСОБА_3 - син ОСОБА_2 від першого шлюбу та ОСОБА_4, ОСОБА_5 - неповнолітні діти від шлюбу з сином позивача, тобто її онуки, зареєстровані у вказаному будинку за згодою власника будинку, але ніколи в ньому не проживали. Проживають в квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідачі у добровільному порядку з реєстраційного обліку не знімаються, у зв`язку з чим позивач позбавлена можливості розпоряджатися належним їй нерухомим майном.
У зв`язку з наведеним, позивач на підставі статей 71, 72 ЖК УРСР, статей 386, 405 ЦК України звернулася до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у належному їй на праві власності будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2018 року у складі судді Раца В. А. позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим будинком по АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Болградську міську раду Одеської області зняти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з реєстраційного обліку за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі зареєстровані в будинку за згодою власників 01 серпня 2014 року на правах членів сім`ї, проте в будинку жодного дня не прожили, тому всі, в тому числі й малолітні діти, права яких є похідними від права батьків, є такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Суд першої інстанції не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, посилаючись на те, що права малолітніх дітей є похідними від прав батьків, зокрема батька малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, який зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3, у якій йому на праві власності належить Ѕ частка квартири.
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до цих осіб.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність домовленості між сторонами та колишніми членами сім`ї щодо права користування житлом в будинку АДРЕСА_1, поважність причин непроживання відповідачів у будинку, виключає застосування положень частини другої статті 405 ЦК України та, відповідно, визнання ОСОБА_2 та малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим будинком.
До перереєстрації місця проживання з будинку АДРЕСА_4 у будинок АДРЕСА_1 відповідачі були забезпечені житлом і без їх добровільної згоди на зміну місця реєстрації будинок не був би відчужений і відповідачі мали б житло.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що фактично, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, що є підставою для задоволення позову, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, не застосував норми законодавства, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин - статтю 405 ЦК України, статтю 64 ЖК УРСР, статті 3, 141, 265 СК України, статтю 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання".
Апеляційним судом не враховано, що відповідно до частини першої статті 265 СК України, баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу. Разом з тим, у неповнолітнього ОСОБА_4, 2005 року народження, малолітньої ОСОБА_5, 2010 року народження, є батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_6, на яких покладено рівні права та обов`язки відносно дітей, та які їх виконують.
Відповідачі не є та не були членами сім`ї позивача, оскільки ніколи спільно з позивачем не проживали в житловому будинку АДРЕСА_1, не були пов`язані спільним побутом, у житловий будинок АДРЕСА_1, не вселилися та щодо такого вселення не зверталися ні до позивача, ні до органів місцевої влади чи суду.
Сам по собі факт реєстрації місця проживання відповідачів у житловому будинку, належному на праві власності позивачу, за відсутності фактичного вселення у будинок чи наявність спроб вселитися не свідчить про набуття відповідачами права користування житловим будинком у встановленому законом порядку та не може бути підставою для обмеження прав власника.
Судами встановлено обставини непроживання відповідачів у житловому будинку АДРЕСА_1 протягом останніх чотирьох років, що відповідно до частини другої статті 405 ЦК України визнається підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом. Доказів наявності поважної причини відсутності відповідачів за місцем реєстраційного обліку матеріали справи не містять .