Постанова
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа №640/386/17
провадження №61-4803св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко Олена Анатоліївна,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС",
третя особа - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року у складі судді Сенаторова В. М. та постанову Харківського апеляційного суду
від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів Кіся П. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А. (далі - приватний нотаріус ХМНО Самощенко О. А., приватний нотаріус), товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКС" (далі - ТОВ "АЛЕКС"), відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області, виконавча служба), в якому просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.А. від 25 червня 2009 року, яким за борговим зобов`язанням ОСОБА_1 звернуто стягнення на нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-1; 1-34 в житловому будинку літ "А-10", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ТОВ "Алекс" і за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого, задовольнити вимоги стягувача ЗАТ "ОТП Банк" в сумі 1 574 644 грн.
Позов мотивовано тим, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2010 року було задоволено позов ЗАТ "ОТП Банк" в повному обсязі і стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 солідарно заборгованість в сумі 1 742 795,50 грн. Вказане заочне рішення суду від 22 грудня 2010 року набрало законної сили.
В подальшому позивач звернувся до державної виконавчої служби і дізнався, що на виконанні ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області перебуває не заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова суду від 22 грудня 2010 року, а виконавчий напис нотаріуса від 25 червня 2009 року, про існування якого він не був обізнаний, а також дізнався, що відповідно до постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Харківській області Сидоренко О. М. від 18 березня 2014 року було змінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ "ОТП Банк" на ТОВ "ОТП Факторінг Україна" на підставі ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року.
Позивач вважає, що виконавчий напис, виданий приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О. А. 25 червня 2009 року не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні нотаріусом не були дотримані вимоги Закону України "Про нотаріат", Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а саме: документи, що підтверджували безспірність заборгованості у нотаріуса були відсутні, відповідні вимоги позивачу нотаріусом не направлялись, сума заборгованості перед відповідачем розрахована неправильно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що надані нотаріусу документи підтверджували безспірність та дійсну суму боргу. Виконавчий напис вчинено відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час вчинення нотаріальної дії, та умов кредитного договору і договору іпотеки, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно встановлені обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що в оспорюваному виконавчому написі неправильно вказано дату (рік) укладання кредитного договору, та не враховано, що такі помилки були допущені і у додатку продажу кредитного портфелю, де вказано, що ПАТ "ОТП Банк" передає TOB "ОТП Факторинг Україна" кредитний договір від 22 лютого 2008 року на суму 193 852,58 доларів США, договір майнової поруки TOB "АЛЕКС" від 22 лютого 2008 року, договір фінансової поруки від 22 лютого 2008 року ОСОБА_5 . Разом з тим, копій вказаних договорів відповідач суду не надав.
Наявні у матеріалах справи договори поруки від 22 лютого 2008 року ОСОБА_5 та договір майнової поруки ТОВ "АЛЕКС" від 22 лютого 2008 року та кредитний договір від 22 лютого 2007 року ПАТ "ОТП Банк" не передавались до ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
Також, такі "помилки" наявні у виконавчому написі нотаріуса, який також посилається на неіснуючий кредитний договір від 22 лютого 2008 року.
Відповідно до оригіналу тексту вказаного кредитного договору його датою є 22 лютого 2007 року, а не 22 лютого 2008 року. При цьому, з моменту укладання кредитного договору, ні ПАТ "ОТП Банк", ні TOB "ОТП Факторинг Україна" не визнавали помилковою дату договору від 22 лютого 2007 року, а отже, вона є дійсною.
Судами взагалі не встановлені реквізити кредитного договору, на який посилається ТОВ "ОТП Факторинг" та нотаріус, які так і не були надані суду у якості доказів.
Так, відповідно до наданих позивачем до позовної заяви копій документів встановлено, що кредитний договір був укладений 22 лютого 2007 року з ОСОБА_1 на суму 200 000 доларів США, всі інші договори мають іншу дату - 22 лютого 2008 року.
Вказане протиріччя ТОВ "ОТП Факторинг" жодним чином не пояснено, і це має принципове значення, оскільки у всіх заявах та зверненнях відповідач посилається на кредитний договір від 22 лютого 2008 року, що суперечить наданим документам і тексту укладеного кредитного договору. Такі ж помилкові посилання здійснено і нотаріусом у тексті виконавчого напису.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку"передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до статті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат").
Таким актом, станом на момент вчинення оспорюваної нотаріальної дії була Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 року (далі - Інструкція).
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.