Постанова
Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 208/8960/13-ц
провадження № 61-19296св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року у складі судді Ізотова В. М. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 30 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариство "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 500 000,00 дол. США терміном до 25 липня 2018 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 30 липня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким остання у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й ОСОБА_1, як солідарний боржник.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином кредитні зобов`язання не виконує, ПАТ "ОТП Банк" просило стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у сумі 3 639 142,87 грн станом на 24 жовтня 2013 року.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2008 року № СМ-SME303/279/2008 станом на 24 жовтня 2013 року, яка складається з такого: 3 000 956,83 грн - залишок заборгованості за кредитом; 608 317,02 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 29 869,03 грн - пеня, всього - 3 639 142,87 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОТП Банк" 3 441,00 грн судового збору.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ "ОТП Банк", суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 кредитні зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого, згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 24 жовтня 2013 року виникла заборгованість. ОСОБА_2, як поручитель, також має відповідати за неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові ПАТ "ОТП Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що судом першої інстанції на адресу її реєстрації та фактичного проживання - АДРЕСА_1, судові повістки не направлялись і не надходили. За адресою: АДРЕСА_2, за якою їй надсилалися повістки, вона не проживає і не зареєстрована. Отже, розглядом справи Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської порушено правила територіальної підсудності, оскільки розгляд цієї справи віднесеної до компетенції Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
За положеннями кредитного договору Банк мав право вимагати від позичальника і поручителя дострокового повернення кредиту лише за умови направлення їм відповідної письмової вимоги, проте в матеріалах справи така вимога відсутня. Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання Банком позичальнику грошових коштів.
У серпні 2017 року ПАТ "ОТП Банк" подало заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначило про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до положення частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.