1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 585/3273/17

провадження № 61-38090св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -

Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів:

Гулейкова І. Ю.,

Погрібного С. О.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Ткачук С. С.,


ВСТАНОВИВ:


Короткий зміст позовних вимог та рішень судів


У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного сумісного майна подружжя без реального виділення.


Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 16 жовтня 2004 року відповідач набула право власності на житловий будинок, загальною площею 49,9 кв. м, житловою площею 23,0 кв. м, з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу. 11 червня 2005 року між сторонами зареєстрований шлюб. У шлюбі мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час шлюбу протягом 2009-2014 років сторони внаслідок спільних трудових та грошових затрат здійснили будівництво житлового будинку з прибудовами, загальною площею 99,6 кв. м, житловою площею 57,4 кв. м, зазначені будівельні роботи зі знесенням старого будинку здійснювалось особисто ним та його батьком. Кошти на придбання будівельних матеріалів йшли з їхнього спільного бюджету, зокрема частково використана державна допомога при народженні дітей, а частково кошти, надані його батьками. Отже, житловий будинок, загальною площею 99,6 кв. м, житловою площею 57,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, у розумінні статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) є спільною сумісною власністю подружжя. 11 серпня 2014 року замість договору купівлі-продажу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2. на житловий будинок, загальною площею 99,6 кв. м, житловою площею 57,4 кв. м, з належними до нього складовими частинами: сарай очеретяний літ. "Б", сарай цегляний літ. "Б2", сарай дощаний літ. "В1", погріб літ. п/г під "В1", вбиральня дощата літ. "У", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок із належними до нього складовими частинами розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910700000:01:071:0207, яка належить ОСОБА_2. на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 09 липня 2009 року серії ЯЗ № 379178. Тобто під час шлюбу, внаслідок спільних трудових та грошових затрат, вони збудовали новий житловий будинок з прибудовами, внаслідок чого вартість домоволодіння істотно збільшилася.


Із урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок, загальною площею 99,6 кв. м, житловою площею 57,4 кв. м, з належними до нього складовими частинами: сарай очеретяний літ. "Б", сарай цегляний літ. "Б2", сарай дощаний літ. "В1", погріб літ. п/г під "В1", вбиральня дощата літ. "У", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; поділити спільне сумісне майно подружжя без реального виділення; визнати за ним право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 99,6 кв. м, житловою площею 57,4 кв. м, з належними до нього складовими частинами: сарай очеретяний літ. "Б", сарай цегляний літ. "Б2", сарай дощаний літ. "В1", погріб літ. п/г під "В1", вбиральня дощата літ. "У", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за відповідачем право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 99,6 кв. м, житловою площею 57,4 кв. м, з належними до нього складовими частинами: сарай очеретяний літ. "Б", сарай цегляний літ. "Б2", сарай дощаний літ. "В1", погріб літ. п/г під "В1", вбиральня дощата літ. "У", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910700000:01:071:0207, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за відповідачем право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910700000:01:071:0207, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .


У січні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.


Свої вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що до шлюбу із ОСОБА_1 вона мала у приватній власності житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . У 2004 році вона продала вказаний будинок та 16 жовтня 2004 року придбала у власність житловий будинок, жилою площею 23,0 кв. м, з надвірними господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 11 червня 2005 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 . У шлюбі мають чотирьох неповнолітніх дітей. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25 жовтня 2017 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу діти живуть разом із нею. 04 грудня 2017 року суд видав судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дітей. Під час проживання у шлюбі протягом 2009-2014 років вона та ОСОБА_1 спільно збудували житловий будинок з прибудовами, загальною площею 99,6 кв. м, жилою площею 57,4 кв. м. Крім того, їй передано у приватну власність земельну ділянку із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, по третьому АДРЕСА_1 . Враховуючи те, що малолітні діти проживають із нею, то суд має відступити від засад рівності часток подружжя з врахуванням інтересів малолітніх дітей.

Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_2 просила суд поділити спільне майно подружжя без реального виділення часток таким чином: визнати за нею право власності на 5/6 частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та на 5/6 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати за нею право власності на господарські будівлі та споруди; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини спірного житлового будинку та земельної ділянки.


Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на житловий будинок, загальною площею 99,6 кв. м, житловою площею 57,4 кв. м, з належними до нього складовими частинами: сарай очеретяний літ. "Б", сарай цегляний літ. "Б2", сарай дощаний літ. "В1", погріб літ. п/г під "В1", вбиральня дощата літ. "У", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Поділити спільне сумісне майно подружжя без реального виділення таким чином.


Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 99,6 кв. м, житловою площею 57,4 кв. м, з належними до нього складовими частинами: сарай очеретяний літ. "Б", сарай цегляний літ. "Б2", сарай дощаний літ. "В1", погріб літ. п/г під "В1", вбиральня дощата літ. "У", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .


Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910700000:01:071:0207, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .


Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку загальною площею 99,6 кв. м., житловою площею 57,4 кв. м. з належними до нього складовими частинами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .


Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910700000:01:071:0207, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .


Постановою Апеляційного суду Сумської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2018 року залишено без змін.


Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що спірне домоволодіння побудовано під час перебування сторін у шлюбі, а тому є їхньою спільною сумісною власністю. Господарські споруди є приналежністю до головної речі - житлового будинку та не є окремою річчю. ОСОБА_2 не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України), для відступленні від принципу рівності часток подружжя.


Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи


У червні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Сумської області від 08 травня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову та задоволення зустрічного позову.


Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував усі обставини справи, не врахував інтереси дітей сторін, які після розірвання шлюбу проживають із ОСОБА_2, не оцінив належним чином надані відповідачем докази, якими підтверджується скрутне матеріальне становище останньої. Станом на момент звернення відповідача до апеляційного суду, а саме 02 квітня 2018 року, позивач взагалі не сплачував аліменти на утримання дітей.


У жовтні 2018 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, уяких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Заявник зазначає, що під час розгляду справи судами ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження несплати ним аліментів та наявності заборгованості зі сплати аліментів, судами не встановлено, що розмір аліментів є недостатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

Рух справи у суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.


Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.


Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).


Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


................
Перейти до повного тексту