Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 530/1450/16-ц
провадження № 61-30777св18
Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Лактос Україна",
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром", ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лактос Україна" на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2017 року у складі судді Дем`янченка С. М., та на ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2017 року в складі колегії суддів: Одринської Т. В., Кузнєцової О. Ю., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" (далі - ТОВ "Техмолпром") звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лактос Україна" (далі - ТОВ "Лактос Україна"), ОСОБА_1, у якому просило визнати недійсним договір поставки від 18 грудня 2013 року № 26/12, укладений між ТОВ "Техмолпром" та ТОВ "Лактос Україна", і стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 000 грн.
В обґрунтування позову вказувало на те, що спірний правочин було укладено директором товариства ОСОБА_2 із перевищенням наданих йому повноважень, а тому на підставі статей 203, 215 ЦК України договір є недійсним. Грошові кошти підлягають стягненню з ОСОБА_1 відповідно до пунктів 4.4.2, 4.4 договору поруки, укладеного між ТОВ "Техмолпром" та ОСОБА_1 .
У листопаді 2016 року ТОВ "Лактос Україна" звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Техмолпром", ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що 18 грудня 2013 року між ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "Техмолпром" було укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель зобов`язується відповідати за виконання зобов`язань ТОВ "Лактос Україна" (кредитор), що виникли з договору поставки № 26/12 від 18 грудня 2013 року, за умовами якого ТОВ "Лактос Україна" поставляє сухе молоко, а ТОВ "Техмолпром" сплачує кошти за поставлений товар.
Посилаючись на те, що у порушення статті 553 ЦК України, оскільки поручитель поручився за виконання ТОВ "Лактос Україна" зобов`язань по поставці сухого молока грошима у сумі 30 000 грн, перед особою, яка сама повинна була сплатити за це молоко.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року позов ТОВ "Техмолпром" до ТОВ "Лактос Україна", ОСОБА_1 про визнання договору поставки товарів № 26/12 від 18 грудня 2013 року недійсним та стягнення грошових коштів у розмірі 2 000 грн залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2017 року, у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Лактос Україна" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ "Лактос Україна", суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що ТОВ "Лактос Україна" не є стороною спірного договору, а тому вказаний правочин не впливає на права та обов`язки товариства.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, оскільки договір поруки діє до моменту припинення основного договору - договору поставки, який припинив свою дію 31 грудня 2015 року.
Погоджуючись із зазначеним висновком, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 червня 2017 року ТОВ "Лактос Україна" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, у якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить скасувати рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07 червня 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У травні 2018 року справу № 530/1450/16-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для справи, не визначилися з характером спірних правовідносин та дійшли помилкового висновку про відсутність порушеного права ТОВ "Лактос Україна", оскільки боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність за порушення зобов`язання.
Суди не звернули належної правової уваги на факт укладання спірного договору поруки між поручителем та боржником за основним зобов`язанням, а не кредитором, яким є ТОВ "Лактос Україна", що не передбачено цивільним законодавством, та відповідно, є підставою для визнання вказаного правочину недійсним на підставі положень статті 215, 553 ЦК України.
Висновок суду першої інстанції про закінчення дії договору поруки не відповідає дійсності, оскільки закінчення дії правочину не виключає визнання його недійсним з моменту укладення.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 18 грудня 2013 року між ТОВ "Лактос Україна" (постачальник) та ТОВ "Техмолпром" (покупець) укладено договір поставки № 26/12, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупця сухе знежирене молоко, а покупець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених у договорі, приймати та оплачувати цей товар.
Відповідно до додаткової угоди до договору поставки № 26/12, укладеної між сторонами 30 грудня 2014 року, договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2015 року.
18 грудня 2013 року між ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ "Техмолпром" (кредитор) укладено договір поруки строком до моменту припинення дії основного договору, згідно з умовами якого поручитель зобов`язується на умовах договору відповідати за виконання зобов`язань ТОВ "Лактос Україна" перед ТОВ "Техмолпром", що виникли з договору поставки № 26/12 від 18 грудня 2013 року, який був укладений між кредитором та боржником, а також дійсність основного договору, згідно з умовами якого поручитель зобов`язується відповідати за виконання зобов`язань ТОВ "Лактос Україна" перед ТОВ "Техмолпром", що у вигляді обов`язку з виконання зобов`язання боржником за основним договором на суму, що дорівнює 30 000,00 грн, а також у розмірі 2 000,00 грн (пункти 3.2, 3.4 договору поруки) та має право зворотної вимоги (регрес) сплачених коштів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язання та захисту майнових інтересів кредитора на випадок порушення зобов`язання боржником закон передбачає спеціальні заходи - визначає окремі види забезпечення виконання зобов`язання: неустойку, поруку, гарантію, заставу, притримання, завдаток або інші види, встановлені договором або законом (стаття 546 ЦК України).
Поняття поруки закріплено у статті 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання останнім свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.
Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори (розділи І та II книги 5 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести наступні: визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно із частиною другою статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі, а частиною другою статті 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; відомості про сторони: кредитора і поручителя; відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно із частиною першою статті 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.