Постанова
Іменем України
09 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 201/2714/17
провадження № 61-8188св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2017 року у складі судді Ходаківського М. П. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"
(далі - ПАТ "АКБ "Індустріалбанк") про визнання недійсним кредитного договору від 16 липня 2007 року № KR1/0900/310/07.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 16 липня 2007 року між нею та ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" укладено кредитний договір № KR1/0900/310/07, відповідно до умов якого їй надано кредит у іноземній валюті. Посилаючись на те, що зазначений кредитний договір укладений з порушенням чинного законодавства, просила визнати його недійсним з підстав порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Зазначала, що у кредитному договорі зобов`язання позичальника виражене в іноземній валюті, а не у гривні, отже умови договору є несправедливими та такими, що суперечать чинному законодавству.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" про визнання недійсним кредитного договору відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору, не розірвала його відразу після укладення, після укладення виконувала його умови. Доказів на підтвердження факту вчинення банком щодо неї дій, які б призвели до порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи його інтересів суду не надала, що є її процесуальним обов`язком. Позивач, отримавши кредит за оспорюваним кредитним договором, у подальшому виконувала його умови. Судом також враховано, що позивач не скористалася передбаченим Законом України "Про захист прав споживачів" правом протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою заяву на укладення договору про надання споживчого кредиту та не просила змінити або роз`яснити окремі положення оспорюваного кредитного договору, який уклала ще у червні 2007 року, а звернулася до суду із позовом про визнання кредитного договору недійсним з підстав невідповідності закону більш ніж через дев`ять років.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши, що на час укладання кредитного договору у ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" була наявна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями, твердження ОСОБА_1, що оспорюваний кредитний договір не відповідає вимогам закону, є помилковим і таким, що не відповідає дійсності.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2017 року, ОСОБА_1 просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суди не звернули уваги, що банк не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач не отримувала кредит у доларах США, а отримала його у гривні. Також зазначала, що у банка відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти, отже укладення спірного кредитного договору у валюті долари США суперечило чинному на момент його укладення законодавству.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк", правонаступником якого є ПАТ "АКБ "Індустріалбанк", та ОСОБА_1 16 липня 2007 року укладений кредитний договір № KR1/0900/310/07, відповідно до умов якого банк надав їй кредит у розмірі 85 000, 00 дол. США, з кінцевим терміном повернення боргу відповідно до графіку платежів 12 липня 2029 року.
Відповідно до пункту 9.1 кредитного договору позичальник гарантує, що для укладення цього договору він має необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення на укладення договору є вільним і відповідає його внутрішній волі.
За пунктом 10.3 кредитного договору позичальник перед укладенням цього договору у письмовій формі повідомлений про всі умови кредитування у банку та орієнтовну сукупну вартість кредиту та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.
Судами також встановлено, що на час укладання кредитного договору у ПАТ АКБ "Індустріалбанк" була наявна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.