Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 652/203/17
провадження № 61-35329св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Майданіка В. В., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до судуз позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 01 серпня 2014 року відповідач отримав від неї в борг 9 460 доларів США на строк до 01 серпня 2015 року, про що власноруч написав розписку. ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення боргу. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 400 343,44 грн, з яких: сума основного боргу - 253 642,07 грн, що станом на 18 квітня 2017 року еквівалентно 9 460 доларам США, проценти на рівні облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) за період з дня надання позики по 18 квітня 2017 року - 133 671,78 грн, що еквівалентно 4 985,51 доларам США, три проценти річних від простроченої суми за період з 02 серпня 2015 року по 18 квітня 2017 року - 13 029,59 грн, що еквівалентно 485,96 доларам США.
Заочним рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 19 червня 2017 року у складі судді Дригваль В. М. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 9 460 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 квітня 2017 року еквівалентно 253 642,07 грн; проценти за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 4 985,51 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 квітня 2017 року еквівалентно 133 671,78 грн; три проценти річних від простроченої суми в розмірі 485,96 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18 квітня 2017 року еквівалентно 13 029,59 грн, а всього 14 931,47 доларів США, що еквівалентно 400 343,44 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що між сторонами було укладено договір позики, умови якого відповідачем не виконані, тому стягненню підлягає сума основного боргу, проценти за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки НБУ, а також три проценти річних від простроченої суми.
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 19 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з метою забезпечення виконання ухвали цього суду від 08 грудня 2017 року про призначення у справі почеркознавчої експертизи щодо належності відповідачу підпису в розписці, на адресу позивача направлялися листи про необхідність надати оригінал боргового документа. Однак з вини ОСОБА_1, яка не виконала вказану вимогу, експертиза не була проведена. Повідомлення представника ОСОБА_1 про те, що документи витребовуються ухвалою, а не листом, суд вважав таким, що свідчить про неправильне тлумачення стороною позивача процесуального законодавства. Оскільки ОСОБА_1 не довела належними доказами обставин (передачу відповідачу грошових коштів у позику), на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, то в задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2018 року, а заочне рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 19 червня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення місцевого суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись лише на те, що суд безпідставно розглянув справу без його особистої участі. Не давши будь-якої оцінки вказаним доводам, апеляційний суд призначив судову почеркознавчу експертизу, тобто вийшов за межі апеляційного розгляду справи. При цьому в судовому засіданні, яке відбулося 10 жовтня 2017 року, суд апеляційної інстанції з власної ініціативи оглянув оригінал боргового документа, після чого головуючий запропонував Шарику В. І. провести почеркознавчу експертизу. Таким чином, вказуючи про неможливість збирання доказів з ініціативи суду, апеляційний суд сам проявив таку ініціативу в інтересах відповідача, що є порушенням принципу диспозитивності. На лист суду від 10 січня 2018 року щодо необхідності надати оригінал розписки стороною позивача було повідомлено, що постановою слідчого Слідчого відділення Високопільського відділення поліції Бериславського відділу поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області (далі - СВ Високопільського ВП Бериславського ВП ГУНП в Херсонській області) від 11 січня 2018 року вказаний документ було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12017230130000304. Однак, незважаючи на вказані обставини, суд визнав ОСОБА_1 винною в тому, що експертиза не була проведена.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Високопільського районного суду Херсонської області.
10 липня 2018 року справа № 652/203/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами третьою, четвертою статті 545 ЦК України передбачено, що наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. Згідно з нормами статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання зобов`язання частково або в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Судами встановлено, що 01 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений розпискою про отримання ОСОБА_2 в борг 9 460 доларів США на строк до 01 серпня 2015 року.
Копія вказаної розписки знаходиться в матеріалах справи, а її оригінал був оглянутий та досліджений апеляційним судом в судовому засіданні, яке відбулося 10 жовтня 2017 року.
Під час апеляційного перегляду справи відповідач заявив клопотання про признання судової почеркознавчої експертизи, пояснивши, що місцевий суд не забезпечив проведення такої експертизи з метою встановлення справжності його підпису та почерку в розписці про взяття в борг у ОСОБА_1 9 460 доларів США.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 08 грудня 2017 року вказане клопотання було задоволено. Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи вчинено підпис та рукописний текст "Расписка Я, ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 выданый Высокопольским РВ УМВД в Херсонской области 17.11.1997г. взял в долг у ОСОБА_1 9460 $ (девять четыреста шестьдесят долларов США). Обязуюсь отдать 1.08.2015 подпись ОСОБА_2 1.08.2014г" особисто ОСОБА_2 чи іншою особою або навмисно зміненим почерком? Проведення експертизи доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.