Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
5 серпня 2019 року
м. Ки
справа № 306/2857/13
провадження № 61-24716св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа- приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрій Георгійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017 року у складі судді Василиха Ж. В. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Гуледза Андрій Георгійович, про визнання недійсним і скасування договору дарування, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на 1/2 частину квартири.
Позов мотивований тим, що разом із ОСОБА_4 у 2004 році вона займалася придбанням квартири для спільного проживання. Під час обговорення з ОСОБА_2 умов купівлі-продажу позивачка у присутності ОСОБА_4 передала продавцю квартири аванс в сумі 5 000 США.
Вказувала, що укладення договору купівлі-продажу було призначено нотаріусом на 30 вересня 2004 року, але приїхати вона із-за кордону через роботу не змогла, а тому погодилась, щоб ОСОБА_4 сам поїхав та сплатив решту коштів ОСОБА_2 . Після повернення у Чеську Республіку ОСОБА_4 повідомив їй, що передав гроші ОСОБА_2 і вона написала розписку про те, що з оформленням угоди все добре і квартира вже є їхньою.
Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та переглядаючи його речі вона виявила оригінал договору дарування квартири від 30 вересня 2004 року. З огляду на зазначене вважала, що договір дарування суперечить вимогам статті 717 ЦК України, оскільки квартира куплена за спільні кошти, а не подарована ОСОБА_4 .
Посилалася на те, що договір дарування квартири було укладено з метою приховати договір купівлі-продажу, щоб позбавити її права на частку в спільній сумісній власності, на яку вона б мала право відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України), коли б було укладено договір купівлі-продажу. Отже, на підставі статті 235 ЦК України вважає, що договір дарування квартири є удаваним, оскільки приховує інший правочин, який насправді було ними вчинено, а саме договір купівлі-продажу.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним договір дарування квартири на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та посвідчений 30 вересня 2004 року приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледзою А. Г., скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2015 року у складі судді Жиганської Н. М позов задоволено частково.
Визнано, що під договором дарування квартири, посвідченим 30 вересня 2004 року, укладено договір купівлі-продажу квартири між продавцем ОСОБА_2 та покупцями ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини вищевказаної квартири.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 23 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Ігнатюка Б. Ю., Панька В. Ф. скасовано рішення суду першої інстанції у частині визнання укладеним саме договору купівлі-продажу, а не договору дарування і визнання на частину квартири права власності, ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 23 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що оспорюваний правочин за своєю природою є договором купівлі-продажу, однак відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки факт ведення спільного господарства, побуту та бюджету між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період придбання останнім спірної квартири позивач не довела, відтак її прав та інтересів оспорюваний договір не порушує.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.
Рішення Свалявського районного суду від 3 лютого 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні нових позовних вимог, суд першої інстанції на підставі системного аналізу наявних доказів у справі дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю вимог.
Апеляційний суд зазначив, що позивач не довела, що вона проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю, вела з ним спільне господарство та мала спільний бюджет, а також те, що спірна квартира була придбана саме за спільні кошти. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що з показань свідків зазначені обставини також не встановлені та не підтверджені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не у повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, оскільки вчинені сторонами дії відповідають ознакам саме договору купівлі-продажу, а не дарування, однак у задоволенні позову відмовлено та не визнано оспорюваний договір недійсним.
Вважає, що судами не надано правової оцінки тому, що саме вона надала 5 000 доларів США авансового внеску за квартиру, отже спірна квартира була придбана за спільні кошти, які належали їй та ОСОБА_4 посилається на те, що вказана обставина підтверджує факт спільного проживання її та ОСОБА_4 .
Стверджує, що суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, оскільки однією із вимог було визнання права власності на Ѕ частину спірної квартири, а не поділ майна, що є порушенням норм процесуального права.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.