ПОСТАНОВА
Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №825/742/16
адміністративне провадження №К/9901/30038/18
№К/9901/30035/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С.А.,
суддів -Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Семопядного О.В.,
представника позивача - Тихоновського Д.М.
представника відповідача - Бисикало Т.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області про стягнення середнього заробітку, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами:
Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Д`якова В.І. і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
Чигиря Олександра Миколайовича на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Степанюка А.Г., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. У квітні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку (з 22.10.2013 року по 18.03.2016 року), у розмірі 98161,25 грн;
- допустити негайне виконання постанови суду в межах суми виплати за листопад 2013 року у розмірі 3407,25 грн.;
- встановити строк для подачі звіту про виконання судового рішення.
2. На обґрунтування позову зазначає, що на виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 по справі №825/3796/15-а, яка набрала законної сили, відповідачем 18.03.2016 було перераховано належні йому кошти при звільненні, а саме індексацію грошового забезпечення з травня 2008 року по грудень 2009 року. Таким чином, позивач, на підставі статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, просить стягнути з відповідача 98161,25 грн. - середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку а саме: з 22.10.2013 по 18.03.2016.
ІІ. Установлені судами обставини справи
3. 21.10.2013 наказом №008-о/д від 30.09.2013 позивач був звільнений зі служби в податковій міліції органів Державної податкової служби, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.08.1991.
4. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у справі №825/3796/15-а, яка набрала законної сили, зобов`язано Головне управління ДФС у Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з травня 2008 року по грудень 2009 року.
5. Відповідно до платіжного доручення від 16.03.2016 № 198 ОСОБА_1 18 березня 2016 року перераховано індексацію грошового забезпечення в розмірі 2271,56 грн.
6. Суть спору полягає у визначені наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
7. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2017 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 - скасовано судові рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Суд касаційної інстанції зазначив про передчасність висновків судів першої і апеляційної інстанцій. Вказав, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди помилково не врахували поширення на спірні правовідносини ст. 117 КЗпП України, а відтак фактично не досліджували докази щодо розміру грошового забезпечення позивача при проходженні служби, не встановлювали і не визнавали доведеними обставини у цій частині, не перевіряли доводи про несвоєчасність розрахунку, підстави не проведення розрахунку та період. За таких обставин, Вищий адміністративний суд України зазначив, що при новому розгляду необхідно встановити причини несвоєчасного розрахунку при звільненні, період не проведення розрахунку, розмір грошового забезпечення.
10. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений повністю.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, з 22.10.2013 по 18.03.2016, в розмірі 98161 (дев`яносто вісім тисяч сто шістдесят одну) грн. 25 коп., без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у межах стягнення за один місяць - листопад 2013 року, в розмірі 3407 (три тисячі чотириста сім) грн. 25 коп., допущено до негайного виконання.
Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області подати звіт про виконання постанови суду протягом одного місяця від дати набрання судовим рішенням законної сили.
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі, оскільки постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 по справі № 825/3796/15-а було встановлено вину відповідача у непроведені своєчасного розрахунку при звільненні та не виплаті ОСОБА_1 належної йому індексації грошового забезпечення з травня 2008 року по грудень 2009 року
12. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року змінено постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року.
Викладено абзац 2 резолютивної частини постанови таким чином: "Стягнути з Головного управління ДФС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, з 22.10.2013 по 18.03.2016, в розмірі 16 196 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто шість) гривень 61 коп, без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.".
Викладено абзац 3 резолютивної частини постанови таким чином: "Стягнути з Головного управління ДФС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.".
Викладено абзац 4 резолютивної частини постанови таким чином: "Постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у межах стягнення за один місяць - листопад 2013 року, в розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) гривень 95 коп., допустити до негайного виконання.".
Доповнено постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року новим абзацом такого змісту: "У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.".
В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про стягнення середнього заробітку, - залишено без змін.
13. Змінюючи постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року в частині, суд апеляційної інстанції виходив з принципу співмірності і пропорційності та зменшив розмір відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи зі співвідношення загального розміру грошового забезпечення та суми індексації, яка була виплачена.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін
14. Не погоджуючись з постановами судів першої і апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати оскаржені рішення судів та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
15. На обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначає, що зобов`язані постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у справі №825/3796/15-а до нарахування і виплати кошти, не нараховувалися та не належали до виплати позивачу на день його звільнення 21 жовтня 2013 року. До звернення позивача до суду з позовом про нарахування і виплату цих коштів, був відсутній спір щодо виплат при звільненні. Також зазначає, що спірні відносини врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства, тому норми статті 117 КЗпП України на них не поширюються.
16. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправомірність постанови суду апеляційної інстанції просить скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції.
17. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про відсутність повноважень у суду апеляційної інстанції зменшувати розмір передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування
18. У поданих позивачем на касаційну скаргу відповідача запереченнях він просить відмовити в задоволенні вимог касаційної скарги
19. Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи і вимоги касаційної скарги.
20. Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення касаційної скарги позивача і підтримала доводи власної касаційної скарги.
V. Позиція Верховного Суду
21. Так, порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.
22. Разом з тим відповідними спеціальними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку при звільненні і відповідальності роботодавців за несвоєчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.