ПОСТАНОВА
Іменем України
10 грудня 2019 року
Київ
справа №120/4448/18-а
адміністративне провадження №К/9901/25317/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Головко О.В.
представників учасників справи:
позивача: Дунаєва І.Б.
відповідача 1: Франчука О.М.
відповідача 2: не з`явився
розглянувши у відкритому cудовому засіданні в режимі відеоконференції справу за касаційною скаргою Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у складі головуючого судді Комара П.А. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Курка О.П. (головуючого), Гонтарука В.М., Білої Л.М. у справі №120/4448/18-а за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (протокол №20 від 08 травня 2018 року), яким ОСОБА_1 визначено відбувати покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання;
- зобов`язати Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції повторно розглянути скаргу на рішення комісії про направлення на відбування покарання ОСОБА_1 від 08 серпня 2018 року з урахуванням висновків, викладених в судовому рішенні.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, позов задоволено.
2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (протокол №20 від 08 травня 2018 року), яким ОСОБА_1 визначено відбувати покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання.
2.2. Зобов`язано комісію Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції розглянути питання про направлення на відбування покарання ОСОБА_1 з урахуванням висновків викладених у судовому рішенні.
2.3. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,8 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 27.03.2018 вироком Чечельницького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 286. ч. 1 ст. 135 КК України і засуджений до 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
3.2. Після набрання вироком 27.04.2018 законної сили міжрегіональною комісією позивача було направлено для відбування покарання із СІЗО до державної установи "Божковська виправна колонія" (№16) - виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання для чоловіків.
3.3. Згідно витягу з протоколу №20 від 08.05.2018, комісією ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)" з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії засудженому визначено відбувати покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання.
3.4. 08.08.2018 представником позивача було направлено скаргу на рішення комісії до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з проханням скасувати його та привести у відповідність до норм Закону, а саме визначити ОСОБА_1 відбувати покарання у виправній колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання для чоловіків.
3.5. Листом від 17.09.2018 №2.5/577-18/Д-452 начальником управління надано відповідь на скаргу в якій зазначено, що визначення засудженому виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання є правомірним, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 18 КВК України чоловіки, засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості, а засуджений ОСОБА_1 скоїв декілька кримінальних злочинів, в тому числі і передбачений ч. 1 ст. 135 КК України, який є умисним злочином невеликої тяжкості.
3.6. Представником позивача направлено скаргу до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України на рішення міжрегіональної комісії з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, щодо направлення засудженого ОСОБА_1 до виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання для чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі.
3.7. Листом від 26.10.2018 №1/4-12647/Мл Адміністрацією ДКВС України розглянуто скаргу і в її задоволенні відмовлено. У відповіді зазначено, що ОСОБА_1 засуджений за статтями 286 ч. 3, 135 ч. 1 Кримінального кодексу України до 6 років позбавлення волі за сукупністю злочинів в порядку статті 70 Кримінального кодексу України, рішення прийняте міжрегіональною комісією з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції є правомірним, не суперечить вимогам кримінально-виконавчого законодавства та нормативно-правовим актам Міністерства юстиції України.
3.8. Визначаючи вид колонії засудженим за сукупністю злочинів передбачених статтями 286 ч. 3, 135 ч. 1 Кримінального кодексу України міжрегіональними комісіями з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції враховуються характер і ступінь суспільної небезпеки. Якщо хоча б один із злочинів є умисним, зазначеними комісіями приймається рішення про направлення таких засуджених до виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання для чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі, з метою недопущення порушень вимог частини 4 статті 92 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно якої, чоловіки, вперше засудженні до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності тримаються окремо.
3.9. Враховуючи те, що ОСОБА_1 засуджений до позбавлення волі на певний строк за сукупністю злочинів, один з яких умисний, а саме - стаття 135 Кримінального кодексу України (залишення в небезпеці), відбування ним покарання в умовах виправної колонії мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини вчинені з необережності, не можливо.
3.10. Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що позивач засуджений вперше до позбавлення волі за злочин, вчинений з необережності та злочин невеликої тяжкості. Відтак, чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі, за вчинення злочинів з необережності направляються для подальшого відбування покарання до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та відповідно до вимог частини 4 статті 92 Кримінально-виконавчого кодексу України мають утримуватись окремо. Крім цього, судами зазначено, що в нормативно-правових актах не має такого застереження, що якщо особа вчинила декілька злочинів, в тому числі один з яких є умисним злочином невеликої тяжкості, а інший злочин з необережності, то вона позбавляється права бути направленою до виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в позові.
6. Касаційна скарга аргументована тим, що злочин, передбачений частиною 1 статті 135 Кримінального кодексу України відноситься до умисних злочинів. Тому, оскільки позивач скоїв декілька кримінальних злочинів, в тому числі і умисний злочин невеликої тяжкості, тому направити ОСОБА_1 в виправну колонію, де перебувають особи, які вперше вчинили злочин з необережності - не можливо відповідно до частини 4 статті 92 КВК України. Крім цього, на переконання скаржника, законодавець чітко визначив порядок визначення рівня безпеки для засуджених та направлення для відбування покарання, тому втручання у дискрецію відповідача є не допустимим та не узгоджується з приписами КАС України.
7. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
9. Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.