ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 листопада 2019 року
Київ
справа №826/14937/15
адміністративне провадження №К/9901/26252/18
ВСТАНОВИВ:
Міжрегіональне головне управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС України) звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Державного бюджету України частину чистого прибутку в сумі 4 238 714 975,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975,60 грн., яка самостійно ним не сплачена, що є підставою для її стягнення в судовому порядку.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2015 задоволено позов Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пп. 19-1.1.45 п. 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів віднесено право звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16.02.2011 на контролюючі органи покладено обов`язок забезпечення відповідно до законодавства здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів доходів за кодом бюджетної класифікації 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету відповідно до закону), а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевих бюджетів.
Таким чином, врахувавши наявність у податкових органів повноважень щодо здійснення контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій, та передбачене на законодавчому рівні право податкового органу на звернення до суду, а також підтверджену матеріалами справи заборгованість відповідача зі сплати вказаного платежу в загальному розмірі 4 238 714 975, 60 грн., суд прийшов до висновку про правомірність заявлених МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП вимог про стягнення з відповідача коштів.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2015 скасовано вказану вище постанову та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи хибним висновок суду першої інстанції про те, що Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 16.02.2011 надано право позивачу звертатися до суду з позовом про стягнення несплаченої своєчасно частини чистого прибутку державних підприємств.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2016 у даній справі було скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 з направленням даної справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів про те, що заявлена позивачем сума до стягнення не є податковим боргом. Однак наголосив, що позивачем не зазначено, а судами не встановлено, в якому законі України закріплено правову норму, якою надано право звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.
В той же час, Вищий адміністративний суд України звернув увагу, що суд, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Поза увагою судів також залишилось те, що пунктом 22 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" саме до повноважень уповноважених органів управління відповідно до покладених на них завдань віднесено забезпечення відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку відрахування до Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними підприємствами, господарськими структурами.
Однак, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було встановлено який саме орган є уповноваженим органом управління відповідача, а також які дії вчинені таким органом на виконання покладного на нього вищевказаних повноважень.
Під час нового розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи назване рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий орган не наділений повноваженням щодо звернення до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу), що сплачується державними унітарними підприємствами до державного бюджету. Крім того, виключно Міністерство енергетики та вугільної промисловості України як орган управління відповідача наділене повноваженням щодо погодження фінансових планів та вирішення питання щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У запереченні на касаційну скаргу відповідач зазначає про відсутність заборгованості перед бюджетом та зазначає, що питання щодо сплати частини прибутку та пов`язані з цим повноваження органу управління є організаційно-господарськими відносинами.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач перебуває на податковому обліку в Міжрегіональному головному управлінні Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДФС.
25.02.2015 відповідачем подано до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, у рядку 09 "Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті (р.07-р.08)" визначено, що сума чистого прибутку, яка підлягає сплаті складає 4 758 636 276,00 грн.
Як зазначив в судовому рішенні місцевий суд, 02.02.2016 відповідачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок частини чистого прибутку (доходу) за 2014 рік, яким скориговано раніше обчислене нарахування (4,7 млрд. грн.). Згідно з актом звіряння взаєморозрахунків від 07.04.2016 у відповідача обліковується переплата в розмірі 166 млн грн., заборгованість відсутня. А також вказав, що в судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності боргу сплаті до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за 2014 рік.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду, встановив, що з даних облікової картки платника податку - ДП "НАЕК "Енергоатом" вбачається, що за відповідачем, з урахуванням наявної в нього переплати за попередні періоди, обліковується заборгованість зі сплати чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 4 238 714 975,60 грн., яка виникла у зв`язку з несплатою зобов`язань, самостійно нарахованим ним в поданій до податкового органу звітності.