ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа №803/1376/15-a
адміністративне провадження №К/9901/13575/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу прокуратури Львівської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016р. (судді - Большакова О.О., Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі за позовом прокурора м. Луцька до Луцької міської ради, третя особа - Палац учнівської молоді, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У червні 2015 року прокурор м. Луцька звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Луцької міської ради з приводу незабезпечення пандусом корпусів №, №2 палацу учнівської молоді;
-зобов`язати вжити заходів щодо забезпечення пандусами корпусу №1 та №2 Палацу учнівської молоді.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що прокуратурою м. Луцька вивчено стан дотримання прав дітей-інвалідів на безперешкодні умови доступу до об`єктів громадської інфраструктури, зокрема освітнього призначення та встановлено, що всупереч вимогам ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та ст. 5 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", які встановлюють архітектурні вимоги до об`єктів інфраструктури для потреб інвалідів, відповідачем не забезпечено приміщення Палацу учнівської молоді пандусами.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2015р. у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2016р. постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2015р. скасовано, позов прокурора залишено без розгляду.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодилась Львівська обласна прокуратура, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просила його скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що вказаний позов пред`явлено прокурором в порядку ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з чим висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску прокурором передбачених ст. 23 цього Закону строків звернення до суду є помилковими.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Залишаючи позовну заяву прокурора без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що прокурором пропущено як спеціальний, встановлений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", так і загальний, встановлений статтею 99 КАС України, строк звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення позову прокурора м. Луцька без розгляду.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується та вважає їх передчасними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-XII (в редакції на час звернення прокурора до суду з даним позовом) у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:
1)визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині; 2)визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; 3)визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.
Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.
Тобто, звернення прокурора до суду у разі відхилення його подання є самостійною підставою для звернення з позовом до суду із спеціальним строком такого звернення.