ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
10 грудня 2019 року
справа №440/665/19
адміністративне провадження №К/9901/31850/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у складі суддів Мінаєвої О.М., Бегунца А.О., Макаренко Я.М.
у справі № 440/665/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2018 року № 0002965212 про застосування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 1 221 534,75 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.
15 липня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд рішенням (суддя Слободянюк Н.І.) відмовив у задоволенні позову, висновуючись з правильності висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, наслідком чого є притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу, а тому податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2018 року № 0002965212 винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
16 жовтня 2019 року Другий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення податкового органу від 16 листопада 2018 року №0002965212, з мотивів недоведеності податкових правопорушень, зумовленим тим, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, статті 257 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.
У листопаді 2019 року податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги відповідач, зокрема посилається на неналежне використання судом апеляційної інстанцій висновків експертизи, проведеної в межах цієї судової справи.
19 листопада 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, витребував справу №440/665/19 з Полтавського окружного адміністративного суду.
04 грудня 2019 року на адресу Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
28 листопада 2019 року справа №440/665/19 надійшла до Верховного Суду.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 22 жовтня 2018 року податковим органом проведено камеральну перевірку Договору про спільну діяльність від 24 грудня 1997 року №999/97 - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" з питання дотримання граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов`язань по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за ІІІ квартал 2015 року, за результатом якої складено акт № 9555/16-31-52-12-21 від 22 жовтня 2018 року (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено несвоєчасну сплату позивачем частини узгоджених податкових зобов`язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за ІІІ квартал 2015 року в сумі 6107673,80 грн. Граничний строк сплати настав 19 листопада 2015 року, тоді як фактично сплачено платіжним дорученням №2 від 15 лютого 2018 року - 19 лютого 2018 року, тобто із затримкою на 823 календарних дні.
16 листопада 2018 року керівником податкового органу на підставі висновків акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0002965212 про застосування штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в розмірі 20 % у сумі 1 221 534,75 грн за порушення пункту 57.1 статті 57, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України на підставі статті 126 цього кодексу.
Суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз положень пункту 49.18 статті 49, статей 251-258 Податкового кодексу України, який серед іншого зумовив висновок про те, що сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків, до 01 січня 2016 року положення статті 257 Податкового кодексу України були викладені в іншій редакції, згідно з пунктами 257.1, 257.4, 257.5 цієї статті базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.
Суд першої інстанції установив, що позивач не подавав податкову декларацію з рентної плати за ІІІ квартал 2015 року з тієї причини, що форму такої декларації затверджено лише 17 серпня 2015 року наказом Міністерства фінансів України №719, який набрав чинності 29 вересня 2015 року.
Водночас, позивач за рекомендацією ДФС України, викладеною у листі від 29 січня 2015 року № 2703/7/99-99-15-04-02-17 "Про особливості справляння рентної плати у 2015 році", подав до Лохвицької ОДПІ за ІІІ квартал 2015 року податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 31 (по Рудівсько-Червонозаводському родовищу) та податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 32 (по Глинсько-Розбишівському родовищу) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України N 1000 від 17 вересня 2012 року "Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 жовтня 2012 року за №1732/22044, де у рядку 8 додатку 1 до податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ квартал 2015 року № 31 платником самостійно визначено суму податкового зобов`язання - 482 124 077,82 грн (реєстраційний № 9224881388) по Рудівсько-Червонозаводському родовищу, а у рядку 8 додатку 1 до податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ квартал 2015 року № 32 платником самостійно визначено суму податкового зобов`язання - 2 247 560,70 грн.
Суди попередніх інстанцій також установили, що позивач сплачував узгоджені податкові зобов`язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ квартал 2015 року в загальній сумі 484 371 638,52 грн (з урахуванням авансових внесків, платіжними дорученнями від 28 липня 2015 року № 137 (призначення платежу "авансовий внесок з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за липень 2015 року"), від 28 серпня 2015 року № 168 (призначення платежу "авансовий внесок з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за серпень 2015 року"), від 30 вересня 2015 року № 223 (призначення платежу "авансовий внесок з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за вересень 2015 року"), від 17 листопада 2015 року № 257 (призначення платежу "рентна плата за користування надрами для видобування природного газу за 3 квартал 2015 року"). Іншими платіжними дорученнями від 28 жовтня 2015 року № 238, від 25 листопада 2015 року № 282 та від 24 грудня 2015 року № 392 здійснювалася сплата авансових внесків за жовтень 2015 року, листопад 2015 року та грудень 2015 року відповідно.