ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
10 грудня 2019 року
справа №500/93/19
адміністративне провадження №К/9901/29992/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скарги Головного управління ДФС у Тернопільській області
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (суддя - Мірінович У.А.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року (судді - Хобор Р.Б., Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.)
у справі № 500/93/19
за позовом Державної установи "Копичинська виправна колонія (№ 112)"
до Головного управління ДФС у Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У С Т А Н О В И В :
У січні 2019 року Державна установа "Копичинська виправна колонія (№ 112)" (далі - Установа, платник податків, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №00221291303 від 19 грудня 2018 року, вимогу про сплату боргу № Ю-0221321303 від 19 грудня 2018 року, та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0221331303 від 19 грудня 2018 року.
23 квітня 2019 року постановою Тернопільського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, позов Установи задоволений частково, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №00221291303 від 19 грудня 2018 року визнано протиправним та скасовано повністю. В задоволенні решти позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення - рішення №00221291303 від 19 грудня 2018 року, на підставі якого відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі основного зобов`язання 642755,30 гривень, виходить за межі періоду перевірки, оскільки ця сума заборгованості існувала станом на 01 січня 2015 року та на момент проведення перевірки була неузгодженою. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача є обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску із заробітку засуджених і позивач повинен його виконувати. Відтак, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу зі сплати єдиного внеску є законними.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, податковий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Касаційна скарга аналогічна за змістом до апеляційної скарги, обґрунтована тим, що сума основного платежу з податку на доходи фізичних осіб є узгодженою в силу її самостійного визначення платником в податковій звітності. А відтак, судове оскарження податкових повідомлень-рішень, в яких такі зобов`язання зафіксовані, не змінює статусу самостійно задекларованого платником податку зобов`язання. З цих підстав, податковий орган включив заборгованість, яка склалася станом на 01 січня 2015 року до податкового зобов`язання, яке не сплачене.
04 грудня 2019 року на адресу Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 14 листопада 2018 року по 27 листопада 2018 року податковий орган, згідно з наказом № 2205 від 13 листопада 2018 року та на підставі направлень №№3583, 3584 від 14 листопада 2018 року провів документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи "Копичинська виправна колонія (№ 112)" з питань правильності обчислення, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року та військового збору за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року.
За результатами перевірки Головне управління ДФС у Тернопільської області 28 листопада 2018 року склало акт № 2512/19-00-13-03/08564475, у якому встановлено наступні порушення:
- підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162, пункт 171.1 статті 171, підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб до бюджету за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року в результаті чого донараховано пені в сумі 100645 гривень;
- підпунктів 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункт 31.1 статті 31, пункт 54.2 статті 54, підпункт 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, абзац другий пункту 57.1 статті 57, пункт 131.2 статті 131, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, підпунктів "а", "г" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме встановлено не сплачене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 987311,79 гривень;
- підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5, 168.1.6 пункту 168.1 статті 168, підпунктів "а", "г" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме встановлено несвоєчасно перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року, внаслідок чого застосовано штрафні санкції в сумі 51790,04 гривень;
- підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України, пункту 3.1 розділу III наказу Міністерства фінансів України № 4 від 13 січня 2015 року "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" за III квартал 2015 року поданий до ГУ ДФС у Тернопільській області, в якому встановлено методологічні помилки, а саме, відображено виплату доходу за ознакою доходу "101" з невірними: РНОКПП НОМЕР_1, РНОКПП НОМЕР_2 ;
- статті 7, пунктів 1, 4, 5, 6, 8, 10 статті 8, пунктів 9.2, 9.8, 9.11 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон № 2464-VІ), в результаті чого не нараховано та не утримано єдиного внеску із сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами із засуджених в сумі 133341,82 гривень, в т.ч. з 08 жовтня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 14917 гривень, 2017 рік - 61231,07 гривень, 9 місяців 2018 року - 57193,75 гривень;
- пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ, а саме несвоєчасне подання звітності по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за червень 2016 року.
Не погоджуючись із висновками, які викладені у зазначеному акті перевірки, позивач подав до податкового органу заперечення до зазначеного акта перевірки та доповнення до заперечення.