ПОСТАНОВА
Іменем України
03 грудня 2019 року
Київ
справа №2а-582/10/0270
касаційне провадження №К/9901/8464/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Інспекція) на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2014 (суддя - Яремчук К.О.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді - Полотнянко Ю.П., Сторчак В.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колорит-Агро" (далі - Товариство) до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання неправомірними дій,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2010 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 № 0000912330/2; визнати неправомірними дії Інспекції щодо зменшення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - за січень 2009 року на суму 757297,00 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що за даними первинних документів та бухгалтерського обліку Товариства питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становила: за 2007 рік - 5,88%, за 2008 рік - 27,58%, що не перевищує 50% загальної суми валового доходу Товариства, з огляду на що Товариство не мало підстав переходити на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість та застосовувати положення пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 03.10.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014, позов задовольнив повністю: визнав протиправними дії Інспекції щодо зменшення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, (за січень 2009 року) на суму 757297,00 грн.; скасував податкові повідомлення-рішення від 07.09.2009 № 0000912330/0, від 13.11.2009 № 0000912330/1 та від 30.12.2009 № 0000912330/2.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди з посиланням на положення частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) виходили з того, що: висновком незалежного аудитора підтверджено, що питома вага доходу Товариства від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становила: за 2007 рік - 9,16%, за 2008 рік - 27,09%; методика розрахунку питомої ваги, здійснена Товариством у розрахунках, поданих до Інспекції у відповідності до наказу Міністерства аграрної політики України від 22.11.2007 № 818, не передбачає мету проведення такого розрахунку для визначення питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника, як того вимагають положення пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"; оскільки скарги Товариства, подані в процедурі адміністративного оскарження, залишалися Інспекцією без задоволення, а оспорюване податкове повідомлення-рішення - без змін, то у податкового органу були відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень з індексами /1 та /2.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.02.2015 відкрив касаційне провадження у справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва була визначена самим Товариством у розрахунках, поданих до Інспекції відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 22.11.2007 № 818, з урахуванням того, що наведений у тексі судових рішень інший порядок вирахування питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва є лише припущенням, зробленим на підставі власного тлумачення положень пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.06.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 02.12.2019 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив її до розгляду на 03.12.2019.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела виїзну позапланову перевірки Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за період з 21.11.2006 по 01.02.2009, які виникли за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.12.2006 по 01.09.2008, результати якої оформлені актом № 144/0701/34700975, за висновками якого Товариством були порушені, зокрема: вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування на 1226621,00 грн., у тому числі: лютий 2008 року - 65000,00 грн., квітень 2008 року - 105502,00 грн., травень 2008 року - 84556,00 грн., червень 2008 року - 260471,00 грн., липень 2008 року - 561173,00 грн., серпень 2008 року - 79229,00 грн., вересень 2008 року - 3338,00 грн., січень 2009 року - 67352,00 грн.; підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за січень 2009 року на суму 757297,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що питома вага доходу Товариства від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки в загальній сумі валового доходу Товариства за попередні звітні (податкові) роки становить: за 2007 рік - 80,9%, за 2008 рік - 81,2%. Вказаний розрахунок здійснений самим платником та поданий до Інспекції 28.01.2009. У зв`язку з таким відсотком реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, Інспекція пов`язує вказані порушення з недотриманням Товариством норм підпункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме не застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість.
На підставі висновків акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 07.09.2009 № 0000912330/0, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 1226621,00 грн., у тому числі: лютий 2008 року - 65000,00 грн., квітень 2008 року - 105502,00 грн., травень 2008 року - 84556,00 грн., червень 2008 року - 260471,00 грн., липень 2008 року - 561173,00 грн., серпень 2008 року - 79229,00 грн., вересень 2008 року - 3338,00 грн., січень 2009 року - 67352,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось Товариством в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.11.2009 № 0000912330/1 та від 30.12.2009 № 0000912330/2 на аналогічні суми податкових зобов`язань, якими до Товариства доведено нові граничні строки сплати донарахованих податкових зобов?язань.
Полодженнями пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося зупинити до відповідної дати дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м`яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.