ПОСТАНОВА
Іменем України
10 грудня 2019 року
Київ
справа №408/79/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10668/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області, територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов`язати вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області на постанову Біловодського районного суду Луганської області від 06.04.2016 (головуючий суддя Карягіна В. А.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 (головуючий суддя Ляшенко Д. В., судді: Ястребова Л. В., Компанієць І. Д.),
В С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області, територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі - УПФ, пенсійний орган, ТУ ДСА відповідно, відповідачі), в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати відмову УПФ від 28.12.2015 у призначенні йому довічного щомісячного грошового утримання протиправною; зобов`язати УПФ призначити, нарахувати та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84 відсотки, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, згідно з положеннями частини третьої статті 141 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №2453-VI), починаючи з 28.12.2015, без обмежень максимальним розміром (далі - спірне грошове утримання).
2. Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що має суддівський стаж 22 роки 5 місяців 18 днів, а відтак, на його думку, набув право на призначення спірного грошового утримання, у призначенні і виплаті якого протиправно відмовив УПФ, у зв`язку з чим грубо порушені його конституційні права, як судді у відставці, й це суперечить статтям 8, 21, 22, 126 Конституції України.
II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Біловодського районного суду Луганської області від 06.04.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016, позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України Біловодському районі Луганської області у призначенні (перерахунку) пенсії судді у відставці ОСОБА_1 . Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області призначити, нарахувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 84 відсотки грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, без обмеження максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 28.12.2015 згідно з довідкою ТУ ДСА України в Луганської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 29.12.2015 №4428.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивача було звільнено з посади судді 16.07.2015 року, а вже 07.08.2015 його було відраховано зі штату суду у зв`язку з поданням заяви про звільнення у відставку. При цьому, про своє бажання бути звільненим у зв`язку із виходом у відставку ОСОБА_1 повідомив компетентний орган (Вищу раду юстиції) ще у січні 2015 року, тобто до того, як був прийнятий та набрав чинності Закон України від 02.03.2015 №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VIII).
5. Враховуючи вищевикладене, і те, що позивач працював суддею в період дії спеціальних законодавчих актів (Закону України від 15.12.1992 №2862-XII "Про статус суддів", з наступними змінами, та Закону №2453-VI в редакції від 07.07.2010, з наступними змінами), які давали йому право на відставку та довічне грошове утримання, з урахуванням стажу роботи суддею і відповідного віку, суд вважає, що він, на підставі вказаних законів і пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України набув право на відставку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII).
III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями, УПФ подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
7. В обґрунтуванні касаційної скарги відповідач наполягає на тому, що позивачу, на думку пенсійного органу, було правомірно відмовлено у призначенні спірного грошового утримання, оскільки, виходячи з положень Закону №213-VIII і неприйняттям до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
8. Спираючись на вищевикладене, відповідач наполягає на тому, що на час подання позивачем заяви до УПФ про призначення йому спірного грошового утримання норми законодавства, які б передбачали право на такий вид виплати, не діяли, а отже були відсутні правові підстави, засновані на законі, для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви.
9. Позивач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 відкрите касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
11. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
12. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гімона М. М., суддів: Бучик А. І., Мороз Л. Л.
14. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Гімона М. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
15. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 04.12.2019.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
16. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі досліджених під час судового розгляду матеріалів справи, 26.02.1996 ОСОБА_1 був призначений суддею Станично-Луганського районного суду Луганської області.
17. У січні 2015 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про звільнення його у відставку.
18. Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 за №636-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді Станично-Луганського районного суду Луганської області у зв`язку з поданням заяви про відставку, відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 126 Конституції України.
19. Згідно з наказом в.о. начальника ТУ ДСА від 07.08.2015 №57-к позивача відраховано зі штату Станично-Луганського районного суду Луганської області у зв`язку з прийняттям відповідної постанови Верховної Ради України з 07.08.2015.
20. Відповідно до подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 14.03.2016 за №406/16, суддівський стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 22 років 05 місяців 18 днів, заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання становить 24804 гривень.
21. 28.12.2015 ОСОБА_1 звернувся з заявою до УПФ про призначення йому спірного довічного грошового утримання.
22. Рішенням пенсійного органу від 28.12. 2015 № 33-А ОСОБА_1 відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на пункт 5 Розділу III. Прикінцеві положення Закону №213-VIII, згідно з яким у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
23. Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
VI. Позиція Верховного Суду
24. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. За приписами статті 109 Закону №2453-VI (в редакції, яка була чинною на час звернення позивача із заявою про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
26. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.
27. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.