ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2052/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Краснова Є.В.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Компанії "Артпрогруп ЛТД" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Мальченко А.О., Жук Г.А.) про відмову у відкриті апеляційного провадження у справі № 910/2052/18 Господарського суду міста Києва
за позовом Компанії "Артпрогруп ЛТД" до Дочірнього підприємства "Край Проперті", третя особа Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії
Історія справи
Короткий зміст вимог
1. Компанія "Артпрогруп ЛТД" (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Край Проперті" (далі - Відповідач), третя особа Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - Третя особа) про: 1) скасування запису про право власності Відповідача на нежилий будинок - громадський центр з об`єктами (в літ. А) загальною площею 28 539,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, просп. Глушкова Академіка, будинок 13-Б; 2)визнання за Позивачем права власності на нежилий будинок - громадський центр з об`єктами (в літ. А) загальною площею 28 539,50 м2, розташований за адресою: м.Київ, просп. Глушкова Академіка, будинок 13-Б; 3) зобов`язання Відповідача виконати умови договору комісії №к-кн-13 від 13.01.2004 та передати Позивачу за актом приймання-передачі нежилий будинок - громадський центр з об`єктами (в літ.А) загальною площею 28 539,50 м2, розташований за адресою: м. Київ, просп. Глушкова Академіка, будинок 13-Б.
Короткий зміст рішення, ухваленого судом першої інстанції
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали, постановленої судом апеляційної інстанції
3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 на підставі частини 2 статті 261 ГПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018.
4. Ухвала суду мотивована тим, що Позивач був обізнаний про результати розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки представник Позивача був присутній під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення від 25.06.2018; вчасно направлену судом копію рішення, повний текст якого складено 02.07.2018, отримано представником Позивача 12.07.2018, проте Позивач звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції лише 09.09.2019, тобто, після спливу більше одного року з дня складення повного тексту оскарженого в апеляційному порядку рішення від 25.06.2018.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача
5. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для відкриття апеляційного провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
6. Суд апеляційної інстанції не врахував, що оскільки Позивач ознайомився з матеріалами справи лише 29.08.2019 та отримав копію рішення 04.09.2019 від представника, який отримав його по пошті 12.07.2018, тому наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження і таке право передбачено статтею 256 ГПК України.
7. Зазначені судом апеляційної інстанції підстави відмови у відкритті апеляційного провадження не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, обмежують доступ Позивача до суду, що порушує приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129 Конституції України.
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
8. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
Позиція Третьої особи у відзиві на касаційну скаргу
9. Апеляційним господарським судом під час постановлення оскарженої ухвали вірно застосовано частину 2 статті 261 ГПК України та враховано практику Європейського суду з прав людини.
Інші документи
10. Від Позивача 05.12.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання, в якому він просить передати дану справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
10.1. Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
10.2. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду, є деякі підходи щодо розуміння категорії "виключна правова проблема". Велика Палата вказала, що для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, має бути обґрунтовано наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників. Тобто, правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
10.3. Колегія суддів звертає увагу, що, зважаючи на наведене, Позивач в своєму клопотанні не зазначає обставин, які б свідчили про наявність виключної правової проблеми у даній справі щодо застосування частини 2 статті 261 ГПК України. Позивач, перераховуючи та посилаючись в клопотанні на справи цивільної та господарської юрисдикції, лише цитує певні витяги з текстів цих процесуальних документів, проте не зазначає, в чому полягає, на його думку, сутність виключної правової проблеми.
10.4. При цьому, щодо посилання Позивача в клопотанні на постанови Верховного Суду у справах №697/51/17, №336/2991/13-ц, №212/2-379/11 колегія суддів зазначає, що судові рішення касаційної інстанції у цих справах свідчать про сталу судову практику у застосуванні річного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
10.5. Що стосується посилання Позивача в клопотанні на постанову Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №926/767-б/15, як на судове рішення, в якому, на думку Позивача, суд касаційної інстанції вирішив питання по іншому, ніж у вказаних вище справах, то Суд вважає за необхідне зазначити, що суд касаційної інстанції, скасовуючи оскаржену в касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції від 09.09.2019 у вказаній справі звернув увагу, що апеляційним господарським судом не досліджено докази та не надано оцінку на предмет застосування до спірних правовідносин норм частини 2 статті 261 ГПК України, оскільки предметом апеляційного оскарження є судові рішення першої інстанції від 31.08.2016.
10.6. Крім того, суд касаційної інстанції до наведеного вище також зазначив, що предметом апеляційного оскарження серед інших рішень є постанова від 31.08.2016, і суд апеляційної інстанції не врахував, в контексті застосування до апеляційної скарги в частині оскарження цієї постанови, положень статті 272 ГПК України, факт ухвалення апеляційним господарським судом 01.07.2019 постанови, якою здійснено перегляд постанови від 31.08.2016.
10.7. Отже, зазначена позиція суду касаційної інстанції у справі №926/767-б/15 не свідчить про наявність правової проблеми у застосуванні частини 2 статті 261 ГПК України.
10.8. Крім того, Позивач в клопотанні зазначає, що існує правова проблема, за якою рішенням суду першої інстанції у даній справі від 25.06.2018 порушено права Позивача. Проте, таке посилання відхиляється, оскільки рішення від 25.06.2018 не є наразі предметом касаційного перегляду.
10.9. З огляду на наведене, відсутні підстави для задоволенні клопотання Позивача та передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
11. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.