Постанова
Іменем України
02 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 711/1562/16-ц
провадження № 61-27947св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Гаражний кооператив "Комунальник", Черкаська міська рада, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 19 липня 2016 року у складі судді Степаненка О. М. та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І. та за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2, Гаражного кооперативу "Комунальник" (далі - ГК "Комунальник"), Черкаської міської ради, ОСОБА_3 про визнання будівельних матеріалів, конструктивних елементів об`єктом права спільної сумісної власності та стягнення грошової компенсації, посилаючись на те, що з 22 листопада 2001 року по 17 березня 2015 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 За період шлюбу спільною працею та за спільні кошти подружжя ними набуте майнов ГК "Комунальник" за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: у 2002 році - автогаражі №№ НОМЕР_1 вартістю 9 000 грн кожний, що еквівалентно 350 доларів США; у 2005 році - автогараж № НОМЕР_6 вартістю 75 000 грн, що еквівалентно 3 000 доларів США; у 2005 році придбано будівельні матеріали - фундамент під автогаражі №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 за 2 000 доларів США, на яких в подальшому були побудовані автогаражі; у 2008 році придбано автогараж № НОМЕР_7 вартістю 75 000 грн, що еквівалентно 3 000 доларів США. Факт придбання зазначеного майна підтверджується розписками від продавців та довідкою голови правління ГК "Комунальник" від 07 липня 2014 року № 1. Після придбання автогаражів №№ НОМЕР_1 у 2002 році ОСОБА_2 був прийнятий у члени ГК "Комунальник". Вищевказані автогаражі не прийняті в експлуатацію і право власності на них не зареєстровано, однак вони є сукупністю будівельних матеріалів, тобто майном, набутим подружжям за час шлюбу, відтак об`єктом спільної сумісної власності подружжя, яке підлягає поділу між ними в рівних частинах. Будівельні матеріали, розташовані на гаражних місцях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, відчужені ОСОБА_2 інший особі - ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:
- визнати будівельні матеріали, обладнання та конструкції, що придбані та використані подружжям її та ОСОБА_2 під час будівництва незданих в експлуатацію гаражів №№ НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_7, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 НОМЕР_5, розташованих в АДРЕСА_1 в ГК "Комунальник", об`єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 ;
- залишити в її власності будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які становлять собою сукупність споруд у вигляді гаражів, що розташовані на гаражних місцях №№ НОМЕР_1;
- залишити у власності ОСОБА_2 будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які становлять собою сукупність споруд у вигляді гаражів, що розташовані на гаражних місцях №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину кошторисної вартості будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, що розташовані на гаражних місцях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.
В запереченні на позовну заяву ГК "Комунальник" зазначив, що гаражні місця, якими користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не є їх приватною власністю, вони не є пайовиками кооперативу, тому не можуть претендувати на зазначене в позовній заяві майно. Відповідач ОСОБА_2 є членом ГК "Комунальник" і користувачем гаражних місць № № НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_7 лише до того часу, поки вчасно виконує умови членства в кооперативі. З 2005 року по 17 червня 2011 року ОСОБА_2 був користувачем гаражних місць №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, після чого рішенням зборів кооперативу зазначені гаражні місця передані в користування ОСОБА_3 Купівля-продаж гаражів була неможливою, оскільки майна, яке б перебувало у приватній власності членів кооперативу, не існує. Крім цього, ГК "Комунальник" є неналежним відповідачем у справі, оскільки жодних майнових прав позивача не порушував.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 19 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала доказів набуття права за будь-ким на будівельні матеріали, доказів наявності в неї з ОСОБА_2 спільних коштів на придбання такого майна, а також доказів того, які саме будівельні матеріали є об`єктом права спільної сумісної власності, правову підставу їх набуття, час і спосіб придбання такого майна, що в сукупності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 19 липня 2016 року скасовано. Визнано будівельні матеріали, обладнання та конструкції, що придбані та використані на гаражі №№ НОМЕР_6, НОМЕР_8, АДРЕСА_4 в ГК "Комунальник", об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Виділено ОСОБА_1 будівельні матеріали, обладнання, конструктивні матеріали, які становлять собою сукупність споруд у вигляді гаражів, що розташовані на гаражних місцях №№ АДРЕСА_5, загальною вартістю 148 112 грн. Виділено ОСОБА_2 будівельні матеріали, обладнання, конструктивні матеріали, які становлять собою сукупність споруд у вигляді гаражів, що розташовані на гаражних місцях №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7 в ГК "Комунальник " АДРЕСА_1, загальною вартістю 112 657 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 12 728 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати - 21 784 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави - 1 807 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що гаражі №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 були відчужені 17 червня 2011 року, тобто задовго до розірвання шлюбу між сторонами. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що кошти за вказані гаражі були використані відповідачем не в інтересах сім`ї. Тому вказані об`єкти спільної сумісної власності повинні бути виключені з поділу. Спільною сумісною власністю подружжя є будівельні матеріали, обладнання та конструкції гаражів №№ НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_7 в ГК "Комунальник". Гаражні місця №№ НОМЕР_8 і НОМЕР_9 з`єднанні між собою, тому вони підлягають виділенню одній із сторін, а саме ОСОБА_1, а гаражні місця №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7 - ОСОБА_2 Вартість будівельних матеріалів, обладнання та конструкцій гаражів №№ НОМЕР_1 складає 148 112 грн, а гаражів №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7 - 112 657 грн, тому позивач повинна сплатити відповідачу грошову компенсацію в сумі 12 728 грн за збільшення її частки у спільному майні подружжя.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних касаційні скарги.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі просила скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 19 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини кошторисної вартості будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, що розташовані на гаражних місцях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в ГК Комунальник" по АДРЕСА_1, та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що кошти, отримані ОСОБА_2 від продажу будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, розташованих на гаражних місцях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в ГК "Комунальник", використані на потреби сім`ї, ґрунтується на припущенні та за своїм характером є взаємовиключним, оскільки судом не встановлено, яка сума коштів була використана на потреби сім`ї і питання щодо ціни продажу спірного майна судом не досліджувалося. Крім цього, відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суди належним чином не дослідили, в який спосіб та в якій формі було здійснено відчуження ОСОБА_2 спірного майна, не з`ясували наявності чи відсутності письмового договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відчуження будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, що розташовані на гаражних місцях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в ГК "Комунальник", не витребували зазначений договір, хоча вона на цьому наполягала в судах першої та апеляційної інстанцій. Таким чином, суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню всіх обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини кошторисної вартості будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, що розташовані на гаражних місцях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в ГК Комунальник" по АДРЕСА_1 . Оскільки неповнота з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, то рішення цих судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_2 в касаційній скарзі просив скасувати рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 19 липня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову та ухвалив рішення, яке відповідає встановленим обставинам справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів і дійшов помилкового висновку про поділ майна у вигляді будівельних матеріалів, обладнання, конструктивних елементів, які становлять собою сукупність споруд у вигляді гаражів. Визначаючи вартість майна, яке є предметом спору, апеляційний суд взяв за основу висновок судової будівельно-технічної експертизи від 09 серпня 2017 року, складений судовим експертом Оніщенко Н. С., яким встановлено вартість будівельних матеріалів, виробів, які були використані у процесі будівництва гаражів, однак не встановив, ким саме споруджено ці гаражі, чи використані на їх побудову спільні кошти подружжя. Крім цього, апеляційний суд не звернув уваги на те, що гараж № НОМЕР_7 в ГК Комунальник" було передано йому безоплатно, тобто подаровано, і це майно не є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки він не набув права власності на спірне майно, а був лише членом ГК "Комунальник", користувачем гаражних місць №№ НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_7 та мав право здійснювати будівництво гаражних боксів, однак не будував їх, то підстави набуття права власності на будівельні матеріали також відсутні.
У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, в якому просила касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість в цій частині та безпідставність доводів скарги ОСОБА_2 . За змістом касаційної скарги ОСОБА_2 просить скасувати рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року повністю, зокрема й у частині відмови в задоволенні її позовних вимог про стягнення грошової компенсації за продані гаражі №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, що свідчить про визнання ним цих позовних вимог. Доводи ОСОБА_2 про те, що він не є власником спірного майна - будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються листом ГК Комунальник" від 24 червня 2016 року, за змістом якого кооператив також не є власником майна, розташованого на відповідних гаражних місцях. Крім цього, за організаційно-правовою формою ГК Комунальник" є обслуговуючим, а не будівельним, тому цей кооператив не споруджував гаражі. ОСОБА_2 не спростував презумпції набуття права спільної сумісної власності подружжя, тому його посилання на те, що набуте в період шлюбу спірне майно у вигляді будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, не є об`єктом права спільної сумісної власності, безпідставні.
У січні 2018 року ОСОБА_2 також подав до Верховного Суду відзив, в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 1/2 частини кошторисної вартості будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, що розташовані на гаражних місцях №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 в ГК Комунальник", - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість в цій частині та безпідставність доводів скарги ОСОБА_1 . Позивач не надала доказів того, які саме будівельні матеріали були спільною сумісною власністю подружжя. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтовані і безпідставні, оскільки він отримав вищевказані гаражні місця вільними від забудови і жодного будівництва не здійснював. Право власності на зазначені гаражні місця він не набув, тому не міг укладати і не укладав будь-яких договорів щодо їх відчуження. Він ніколи не був власником гаражів, гаражних боксів чи іншого майна на території ГК Комунальник", тому підстави визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано матеріали справи з Придніпровського районного суду міста Черкаси.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 травня 2018 року справу № 711/1562/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2018 року клопотання ОСОБА_2 задоволено, зупинено виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що з 22 листопада 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 17 березня 2015 року.
Під час шлюбу з ОСОБА_1 у 2002 році ОСОБА_2 був прийнятий в члени ГК "Комунальник", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з листом голови ГК "Комунальник" від 24 червня 2016 року ОСОБА_2 з 2002 року користувався гаражними місцями №№ НОМЕР_6, НОМЕР_8, з 2005 року - № НОМЕР_9, з 2008 року - № НОМЕР_7, з 2005 року по 17 червня 2011 року - №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5. ГК "Комунальник" не є власником будівельних матеріалів, обладнання, конструктивних елементів, які використані у процесі будівництва гаражних боксів, розташованих на зазначених гаражних місцях. Відомості про те, хто здійснював будівництво вказаних гаражів та за чий рахунок, в кооперативі відсутні.
За клопотанням ОСОБА_1 апеляційним судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Оніщенко Н. С.
Висновком експерта від 09 серпня 2017 року № 12/17БТ, який проводив судову будівельно-технічну експертизу, визначено перелік будівельних матеріалів, обладнання, конструкції, споруди, інше майно та їх кількість, що були використані у процесі спорудження незавершених будівництвом гаражів, розташованих в ГК "Комунальник" на гаражних місцях №№ НОМЕР_6, НОМЕР_1, НОМЕР_7, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 НОМЕР_5, а також встановлено їх загальну вартість, а саме: гаража № НОМЕР_7 - 64 553 грн, гаражів № НОМЕР_1 - 148 113 грн, гаража № НОМЕР_6 - 58 104 грн, гаражів № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 -НОМЕР_8 542 грн, прибудови до гаражів №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 - 48 132 грн.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Такі ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільності набутого майна щодо певного об`єкта в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує.