ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 643/13763/14-ц
провадження № 61-1737св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 червня 2015 року, ухвалене у складі судді Поліщук Т. В., та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 травня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Карімової Л. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "банк Фінанси та Кредит") про визнання припиненими поруки і іпотеки та скасування заборони відчуження предмета іпотеки.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 17 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 40 000 доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення 17 травня 2022 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 17 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
Того ж дня і між тими ж сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
13 листопада 2007 року між ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2, згідно з якою процентну ставку за користування кредитом збільшено до 17% річних.
Посилаючись на те, що збільшився обсяг її відповідальності як поручителя внаслідок укладення додаткової угоди, позивач просила визнати припиненими поруку і іпотеку та скасувати заборону відчуження предмета іпотеки.
У лютому 2013 року ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" звернулось із зустрічним позовом, який неодноразово уточнювало, і остаточно просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 травня 2007 року у сумі 3 917 166,30 грн, яка складається із: 12 252,60 доларів США, що еквівалентно 287 233,11 грн, заборгованості за кредитом; 26 799,20 доларів США, що еквівалентно 628 243,60 грн, заборгованості за процентами; 518,53 доларів США, що еквівалентно 12 155,70 грн, строкової заборгованості за процентами; 18 571,50 доларів США, що еквівалентно 435 364,71 грн, строкової заборгованості за кредитом та 2 554 169,18 грн пені; звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу майна ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" від свого імені будь-якій особі-покупцю на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 175 740 грн.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" просило про задоволення позову.
Справа в судах переглядалась неодноразово
Так, рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 9 липня 2013 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ПТ "Банк Фінанси та Кредит задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 1 235 178,99 грн і звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ринкові ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2013 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 9 липня 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано поруку за договором № М-9/126/2-07-П від 17 травня 2007 року, укладеним між ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, припиненою.
Визнано іпотеку за договором № м-9/126/3-07-3 від 17 травня 2007 року, укладеним між ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1, зареєстровану у реєстрі за № 1652, припиненою.
Скасовано заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, зареєстровану в реєстрі за № 1653.
У задоволенні зустрічного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2014 року в частині визнання припиненою іпотеки за договором від 17 травня 2017 року № м-9/126/3-07-3 та скасування заборони відчуження предмета іпотеки та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, справу в цих частинах направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У іншій частині рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2014 року залишено без змін.
Короткий зміст останніх судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 2 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою та скасування заборони відчуження предмета іпотеки відмовлено.
Зустрічний позов ПАТ "банк "Фінанси та Кредит" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 17 травня 2007 року у сумі 3 917 166,30 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, шляхом надання ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 4 серпня 2015 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" судовий збір у розмірі 3 444 грн.
Рішення суду щодо первісного позову мотивоване тим, що невнесення відповідних змін до іпотечного договору у зв`язку зі змінами, укладеними до кредитного договору, не є підставою для визнання іпотеки припиненою, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання іпотеки припиненою і скасування заборони відчуження іпотечного майна, і, як наслідок, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції послався на неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість, тому банк набув право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом продажу предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 травня 2016 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 червня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 4 серпня 2015 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила рішення Московського районного суду м. Харкова від 2 червня 2015 року, додаткове рішення цього ж суду від 4 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 19 травня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, не застосували закон, який підлягає застосуванню, а саме статті 553-559 ЦК України та Закон України "Про іпотеку". Заявник також вказувала на те, що сторони у договорі іпотеки у відповідному застереженні передбачали надання іпотекодержателю права від його імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору іпотеки в позасудовому порядку, таке застереження - це врегульований сторонами позасудовий спосіб вирішення спору, тому позов банку, на думку заявника, є передчасним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 5 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана справа передана до Верховного Суду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк Фінанси та Кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк Фінанси та Кредит", та ОСОБА_2 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 40 000 доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном повернення 17 травня 2022 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 17 травня 2007 року між ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором.
17 травня 2007 року між ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 передала в іпотеку банку належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
13 листопада 2007 року між ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 2, згідно з якою процентну ставку за користування кредитом збільшено до 17% річних.
У порушення умов кредитного договору, ОСОБА_2 зобов`язання не виконувала, внаслідок чого станом на 30 березня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 3 917 166,30 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) - 12 252,60 доларів США, що еквівалентна 287 233,11 грн; заборгованості зі сплати процентів (у тому числі простроченої) - 26 799,20 доларів США, що еквівалентна 628 243,60 грн; строкової заборгованості за процентами - 518,53 доларів США, що еквівалентна 12 155,70 грн; строкової заборгованості за кредитом - 18 571,50 доларів США, що еквівалентна 435 364,71 грн; 2 554 169,18 грн пені за прострочення погашення кредиту та процентів за кредитом.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Щодо первісного позову ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою та скасування заборони відчуження предмета іпотеки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що порука, укладена між нею та банком за договором від 17 травня 2007 року, визнана судом припиненою на підставі статті 559 ЦК України, тому просила також визнати іпотеку припиненою та скасувати заборону відчуження предмета іпотеки з тих же підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" у тій же редакції Закону іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що іпотека припиняється у разі:
припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
визнання іпотечного договору недійсним;
знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
з інших підстав, передбачених цим Законом.
Статтею 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу