Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 707/1957/16-ц
провадження № 61-21390св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Білозірська сільська рада Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_3,
третя особа - Державне підприємство "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Гончар Н. І., Храпка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Білозірська сільська рада), ОСОБА_3, третя особа - Державне підприємство "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Черкаський НДПІЗ"), про визнання рішення незаконним та його скасування, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку № 18, а ОСОБА_2 - АДРЕСА_2 . Рішенням Білозірської сільської ради від 21 липня 2016 року № 20-33/VII було затверджено розроблений ДП "Черкаський НДПІЗ" проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,15 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Вважають, що сільська рада не мала права виділяти відповідачу вказану земельну ділянку, оскільки на ній розміщений житловий будинок ОСОБА_1 та належна ОСОБА_2 криниця. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати незаконним та скасувати рішення Білозірської сільської ради від 21 липня 2016 року № 20-33/VII "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 ".
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року у складі судді Прилуцького В. О. позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Білозірської сільської ради від 21 липня 2016 року № 20-33/VІІ "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 ". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Білозірської сільської ради були порушені законні права позивачів на користування спірною земельною ділянкою. Доводи ОСОБА_3 про те, що домоволодіння по АДРЕСА_3 є зруйнованим, внаслідок чого у 2014 році сільською радою цей об`єкт нерухомості був знятий з господарського обліку, суд відхилив, посилаючись на те, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2016 року за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування на будинок під літерою "А-1", погріб під літерою "Б", сарай під літерою "Г", вбиральню під літерою "Д", огорожу № 1-2, тобто встановлена наявність домоволодіння. 19 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Білозірської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та надання йому в оренду на 10 років з правом викупу земельної ділянки площею 0,0006 га по АДРЕСА_2 для обслуговування криниці . Рішенням сільської ради від 26 травня 2016 року № 16-25/VІІ ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, при цьому саме по АДРЕСА_2, а не між домоволодіннями № 16 та № 20 .
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 лютого 2018 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2016 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Білозірської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно - домоволодіння по АДРЕСА_1 . Крім того, рішеннями Білозірської сільської ради від 15 липня 2014 року № 48 та № 71-5/VI було затверджено акт обстеження закинутого домоволодіння по АДРЕСА_3 ; ліквідовано вказаний об`єкт як такий, що зруйнований, та виключено його з господарського обліку (внесено зміни до погосподарської книги за 2011-2015 роки), віднесено земельну ділянку до земель запасу громади. Отже, ОСОБА_1 не є власником житлового будинку за вказаною адресою. ОСОБА_2 належить земельна ділянка по АДРЕСА_2, на час приватизації цієї ділянки ним були погоджені її розмір та конфігурація. Зазначене свідчить про те, що оспорюваним рішенням сільської ради права позивачів не були порушені.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У квітні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 22 лютого 2018 року, а рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 03 жовтня 2017 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" моментом набуття права власності є факт державної реєстрації такого права, а моментом припинення права власності - внесення відповідних змін до реєстру речових прав на нерухоме майно. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд залишив поза увагою те, що матеріали справи не містять доказів про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про право власності ОСОБА_1 на домоволодіння, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Під час розгляду справи ОСОБА_3 визнавав факт перебування на земельній ділянці належної ОСОБА_2 криниці, однак, заперечуючи проти його позовних вимог, вказував лише про можливість окремого погодження порядку спільного користування відповідною частиною ділянки. Висновок апеляційного суду про те, що на час приватизації ОСОБА_2 були погоджені розмір та конфігурація належної йому земельної ділянки по АДРЕСА_2, ґрунтується на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження вказаної обставини.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
19 червня 2018 року справа № 707/1957/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Згідно з частиною четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Отже, рішення суб`єктів владних повноважень (зокрема, органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин) можуть бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
Судами встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 02 листопада 1994 року ОСОБА_2 є власником домоволодіння по АДРЕСА_2, до складу якого входить, зокрема криниця під № 3.
15 серпня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Білозірської сільської ради із заявою, в якій просив виділити йому як учаснику антитерористичної операції земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Рішенням Білозірської сільської ради від 27 листопада 2014 року № 79-12/VI було надано ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 березня 2016 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 08 квітня 2016 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Яценко О. В., 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на вищевказане домоволодіння.