1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 462/3516/17

Провадження № 11-933апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 грудня 2017 року (суддя Румілова Н. М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (судді Хобор Р. Б., Попко Я. С., Сеник Р. П.) у справі № 462/3516/17 за позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Міськрада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив здійснити реєстрацію місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1, та стягнути на його користь витрати, пов`язані із наданням правової допомоги.

Залізничний районний суд м. Львова постановою від 20 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково. Суд визнав протиправною відмову Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та зобов`язав Львівську міську раду здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

2. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій і подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

Вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлений спір стосується питання правомірності користування та розпорядження квартирою на підставі договору найму, в якій зареєстровані та проживають треті особи і таким чином фактично обмежують його у реалізації правоможності користування та розпорядження цим майном. Такий спір, з погляду суду, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Проте суд апеляційної інстанції не вникнув у природу спірних правовідносин, не зауважив, що вона є іншою і охоплює бездіяльність відповідача як публічної інституції, який всупереч встановленому законом порядку безпідставно відмовив у зверненні про реєстрацію місця реєстрації позивача в квартирі АДРЕСА_1 . Вимоги такого змісту і значення стосуються бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо розгляду та прийняття рішення про реєстрацію місця проживання, тому такий спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню адміністративним судом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 травня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі і, оскільки учасник справи оскаржував судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, відповідно до частини шостої статті 346 КАС України ухвалою від 05 вересня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

3. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

У цій справі суди встановили нижченаведені фактичні обставини.

Профспілковий комітет тресту "Львівагробуд" своїм рішенням видав ОСОБА_1 службовий ордер від 25 серпня 1989 року № 26 на кімнату АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1, на склад сім`ї із 3 осіб.

17 лютого 2000 року ОСОБА_1 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований в АДРЕСА_2 . У паспорті позивача також є відмітка про зняття з останнього місця реєстрації 31 січня 2017 року.

01 лютого 2017 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг Львівської міської ради про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки позивач не надав договору найму цієї квартири, йому відмовили в реєстрації місця проживання.

17 лютого 2017 року на повторне звернення до Центру надання адміністративних послуг Львівської міської ради про реєстрацію місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_1 отримав відмову.

Суд першої інстанції виходив із того, що заявлені спірні вимоги у цій справі є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів.

Суд апеляційної інстанції скасував це рішення і закрив провадження у справі. Рішення мотивував тим, що спірні відносини виникли у сфері користування житловим приміщенням, право на яке оспорює позивач. З цього суд висновує, що існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. З погляду суду, такий спір підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

4. Для відповіді на питання, до якої предметної юрисдикції належить заявлений спір, Велика Палата Верховного Суду посилається на такі аргументи і міркування.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.


................
Перейти до повного тексту