Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 638/14694/18
Провадження № 14-434цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Харківської міської ради (далі - відповідач) про поновлення порушеного права, стягнення матеріальної та моральної шкоди
за касаційною скаргою позивача на постанову Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року, прийняту колегією суддів у складі Маміної О. В., Кругової С. С. і Пилипчук Н. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 5 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив :
1.1. Відновити порушені права позивача як споживача послуг у наземному електротранспорті міста Харкова на соціальний захист у державі Україні, стягнувши з відповідача відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.
1.2. Стягнути з відповідача відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 2 400 грн зі збільшенням цієї суми на 200 грн щомісяця до повного погашення відповідачем суми матеріального збитку.
1.3. Стягнути з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
2. Мотивував позовну заяву такими обставинами :
2.1. З 1 січня 2018 року пільговий проїзд у міському електротранспорті фінансується з бюджету міста Харкова.
2.2. Згідно з рішенням відповідача від 20 грудня 2017 року № 892/17 (далі - Рішення № 892/17) "Про внесення змін до Програми сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення міста Харкова на 2017 - 2020 рр." (далі - Програма) з 1 січня 2018 року пенсіонери за віком мають право пільгового (безкоштовного) проїзду (до 50 поїздок на місяць) у міському наземному пасажирському електротранспорті за наявності пенсійного посвідчення встановленого зразка.
2.3. Будучи непрацездатного (пенсійного) віку, за наявності трудового стажу понад 30 років позивач має право на пільговий (безкоштовний) проїзд, передбачений Рішенням.
2.4. 30 січня 2018 року позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг м. Харкова (далі - ЦНАП) із заявою для оформлення й отримання електронного квитка для пільгового проїзду в міському пасажирському електротранспорті. Серед документів, які надав позивач, була довідка з Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради від 6 березня 2012 року № 5159, що підтверджувала наявність у нього трудового стажу понад 30 років.
2.5. У ЦНАП не прийняли вказану заяву та додані до неї документи через відсутність у позивача пенсійного посвідчення та рекомендували звернутися за роз`ясненням до відповідача.
2.6. 8 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою до Департаменту інфраструктури відповідача, а 24 травня 2018 року - до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
2.7. Відповідач не надав позивачу електронний квиток, чим порушив право позивача на пільговий проїзд у наземному електротранспорті та завдав позивачеві матеріальну і моральну шкоду.
2.8. Розмір відшкодування матеріальної шкоди позивач оцінює у 2 400 грн, враховуючи кількість і вартість поїздок, на які він мав право з моменту прийняття Рішення, за формулою: 50 (поїздок на місяць) х 4 (грн за одну поїздку) х 12 (місяців).
2.9. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінює у 50 000 грн і мотивує порушенням його прав як споживача, відмовою у соціальному захисті, а також змінами психофізичного стану внаслідок протиправних дій відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 10 жовтня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі. Вказав, що за суб`єктним складом і характером спірних правовідносин можна дійти висновку, що у сторін виник спір, який треба розглядати за правилами адміністративного судочинства. Обґрунтував такий висновок пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 2 квітня 2019 року Харківський апеляційний суд прийняв постанову, якою залишив без змін ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2018 року.
5. Мотивував постанову так :
5.1. Позивач оспорює дії суб`єкта владних повноважень, а саме дії працівників ЦНАП з відмови у наданні йому електронного квитка, через які просить стягнути відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
5.2. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.
5.3. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу треба розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад і характер спірних правовідносин, а також предмет спору. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
5.4. Висновок суду першої інстанції щодо адміністративної юрисдикції суду відповідає частині п`ятій статті 21 КАС України й обставинам справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 23 травня 2019 року позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року та передати справу на новий розгляд.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
7. 24 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував ухвалу тим, що позивач оскаржує постанову Харківського апеляційного суду від 2 квітня 2019 року з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. У касаційній скарзі позивач зазначив, що не просить вирішити публічно-правовий спір (скасувати Рішення), а тому справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Позовні вимоги звернені до відповідача-юридичної особи, яка порушила право на соціальний захист, належне позивачеві як споживачеві послуг у наземному міському електротранспорті.
(2) Позиції інших учасників справи
9. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
10. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу
11. Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
12. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
13. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
14. Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
17. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
18. Велика Палата Верховного Суду уже висловлювала думку про те, що публічно-правовим є, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див., наприклад, пункт 5.7 постанови від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, пункти 28-30 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
19. У цій справі позивач звернувся з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача. Підставою для звернення з цим позовом стала, на думку позивача, протиправна відмова відповідача видати позивачеві електронний квиток, що надає право на пільговий безоплатний проїзд у міському електротранспорті міста Харкова.
20. Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про міський електричний транспорт" оплата транспортних послуг проводиться безпосередньо пасажирами та замовником. Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток.
21. Згідно з пунктом 26 Правил надання послуг з перевезень міським електротранспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1735, оплата транспортних послуг проводиться безпосередньо пасажирами та замовником. Право на користування транспортними послугами надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка, посвідчення або довідка, що дає право на пільговий проїзд згідно із законодавством, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - зареєстрований електронний квиток.