П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 922/3095/18
Провадження № 12-105гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
Судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (далі - Управління, скаржник) на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 травня 2019 року (судді Терещенко О. І., Сіверін В. І., Слободін М. М.) у справі № 922/3095/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - ТОВ "Харківгаз Збут") до Управління, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова, Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Міністерства соціальної політики України про стягнення 513 953, 12 грн, і
ВСТАНОВИЛА:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У листопаді 2018 року ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Управління про стягнення 3 % річних у розмірі 108 108,62 грн та 405 844,50 грн інфляційних втрат за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
1.2. Позовні вимоги вмотивовано тим, що ТОВ "Харківгаз Збут" у період з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року здійснювало постачання природного газу на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Закону України "Про охорону дитинства", проте відповідач, який є головним розпорядником коштів місцевого бюджету з виконання програм соціального захисту населення щодо відшкодування витрат на послуги з постачання природного газу, які надавалися пільговій категорії населення Холодногірського району м. Харкова, несвоєчасно провів розрахунок щодо відшкодування витрат, понесених позивачем унаслідок надання послуг з газопостачання на пільгових умовах за спірний період.
1.3. Позивач зазначив, що розрахунки за послуги, надані за вказаний період, проводились на підставі Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20, чинного до 1 січня 2018 року (далі - Порядок № 20); розрахунки за формою "2-пільга" щомісяця складались та надавались відповідачу, після чого сторони складали акти за формою "3-пільга". Узгоджуючи відповідний акт звіряння заборгованості за формою "3-пільга", відповідач тим самим погодився з кожним відповідним періодом прострочення відшкодування пільг, сумою заборгованості та періодом її виникнення.
1.4. За доводами позивача, чинне законодавство не передбачає обов`язковості укладання договору про відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян, оскільки такі зобов`язання виникають безпосередньо із законів України. Розрахунок з підприємствами, які надають послуги, проводиться щомісячно, з місяця, наступного за звітним, а період прострочення відшкодування пільг починається з дати надання позивачем відповідачу відповідних розрахунків.
1.5. Управління не визнало позовних вимог, вважаючи, що спірні відносини склалися між Управлінням та позивачем у процесі виконання державного бюджету і не є господарськими, отже, на них не розповсюджується дія Цивільного та Господарського кодексів України (далі - ЦК України та ГК України відповідно), а такий спір не вирішується в господарських судах. Крім того, Управління зазначило, що розрахунки за надані пільги за 2015-2017 роки проводилися відповідно до нормативно обумовлених порядку та процедури, тому нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення відшкодування є безпідставним, а позивач помилково вказує строки, протягом яких він обчислює річні відсотки та інфляційні витрати. Отримані відповідачем з бюджету кошти перераховувалися на рахунок позивача з дотриманням установлених термінів, протягом одного операційного дня після отримання коштів, що підтверджується копіями виписок з рахунків казначейської служби, які містяться в матеріалах справи.
2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 5 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15 травня 2019 року, позов задоволено повністю та стягнуто з Управління на користь ТОВ "Харківгаз Збут" 3 % річних у сумі 108 108,62 грн та інфляційні втрати в сумі 405 844,25 грн за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 709,30 грн.
2.2. Суди погодилися з доводами позивача про те, що відповідач у спірних відносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо позивача, тому ця справа не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ознак справи адміністративної юрисдикції. Між сторонами виникли правовідносини з постачання природного газу окремим категоріям населення на пільговій основі, в яких відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг Холодногірського району м. Харкова, а отже, відшкодування витрат, понесених позивачем, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.
2.3. Чинне законодавство України не передбачає обов`язкового укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно із чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України. Позивач, направляючи відповідачу документи за формою "2-пільга", "3-пільга", щомісяця засвідчував факт надання послуг та вказував суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов`язання в розумінні статті 530 ЦК України. Разом з тим неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем унаслідок надання субсидій населенню, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання. Законодавство не передбачає залежності відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету чи випадків повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості чи власного бажання, а відповідно до вимог законів України.
2.4. Управління згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини першої статті 96 ЦК України має відповідати за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних є не санкціями, а способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.
3. Короткий зміст касаційної скарги, обставини надходження справи до Великої Палати Верховного Суду
3.1. У червні 2019 року Управління подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15 травня 2019 року та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що Управління не є учасником господарсько-правових відносин, а його правовідносини з позивачем є відносинами, які виникають у процесі виконання видаткової частини Державного бюджету України, таким чином, спір у цій справі не відноситься до юрисдикції господарських судів, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
3.3. Скаржник наголосив, що держава фактично визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, на його думку, усуває Управління від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами. Позивач не довів та матеріали справи не підтверджують порушення Управлінням як головним розпорядником установлених саме для нього строків проведення розрахунку з позивачем щодо своєчасного відшкодування вартості спожитого газу особам, які мають право на пільги, що унеможливлює застосування до Управління наслідків неналежного виконання зобов`язання.
3.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 8 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду за приписами частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.5. Ухвалою від 14 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 922/3095/18 та призначила її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
4. Позиція інших учасників справи
4.1. У наданому до суду відзиві ТОВ "Харківгаз Збут" заперечило проти доводів касаційної скарги та зазначило, що суб`єкт, який є головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм, визначений нормативно, і можливість його заміни на іншу особу законодавство не передбачає. У відносинах щодо розрахунків з постачальниками послуг для осіб, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, головні розпорядники бюджетних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб`єкти владних повноважень, а як боржники у зобов`язальних правовідносинах.
4.2. Щодо нарахування сум інфляційних втрат і 3 % річних позивач зазначив, що Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок № 256; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає зобов`язання здійснити розрахунок з позивачем на підставі поданих щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають відповідні пільги. Позивач у касаційній скарзі посилається на документи, які відсутні у матеріалах справи, а саме спільні протокольні рішення, натомість, підписання спільних протокольних рішень не є обов`язковою умовою у спірних правовідносинах та не обумовлює конкретних строків перерахування коштів. Період прострочення відшкодування починається з дати надання позивачем відповідних розрахункових витрат за формами "2-пільга" та "3-пільга" і є початком періоду прострочення відшкодування витрат наданих послуг з постачання газу пільговій категорії населення.
4.3.Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
5. Фактичні обставини справи, встановлені судами
5.1. За період з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року ТОВ "Харківгаз Збут" здійснило постачання природного газу пільговій категорії населення Холодногірського району м. Харкова загальною вартістю 13 700 548,99 грн.
5.2. Факт належного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення протягом періоду з 1 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року підтверджується відповідними розрахунками, оформленими сторонами реєстрами та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги.
5.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що розрахунок позивача щодо періоду нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат перевірений за допомогою калькулятору "ЛІГА. ЗАКОН", відповідний розрахунок є арифметично правильним та відповідає нормам чинного законодавства.
6. Мотиви, якими керується Велика Палата Верховного Суду, та застосоване нею законодавство
Щодо юрисдикції справи
6.1.Визначаючи юрисдикцію суду під час розгляду цієї справи, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
6.2.Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
6.3.Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III).
6.4.Статтею 19 Закону № 2017-III встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
6.5.Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.
6.6.Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Наведене регулювання визначено Порядком № 20.
6.7.З аналізу змісту Порядку № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
6.8.Відповідно до пункту 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).
6.9.Також спільним наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 3 серпня 2015 року № 493/688 затверджений Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію (далі - Порядок № 493, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
6.10.Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 493 цей Порядок визначає взаємовідносини між органами Казначейства, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Державним підприємством "Енергоринок" та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку № 20.
6.11.Згідно з пунктом 1.2 розділу І Порядку № 493 розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі: актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.
6.12.З наведеного вбачається спеціальне регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.
6.13.Згідно з пунктом 2.3 Порядку № 493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Казначейству та відповідним головним управлінням Казначейства в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).
6.14.Відповідно до пункту 6 частини першої статті 21 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", чинного на час виникнення спірних правовідносин, виконавець послуг має право, зокрема, отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг.
6.16.Пунктом 9 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) визначено, що до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 БК України).