УХВАЛА
28 листопада 2019 року
м. Київ
Провадження № 13-91кс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаБританчука В.В.
суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) кримінального провадження за касаційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвали Кропивницького апеляційного суду від 30 липня та 25 вересня 2019 року і
встановила:
Кіровський районний суд м. Кіровограда ухвалою від 26 липня 2019 року продовжив ОСОБА_1 строк тримання під вартою у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), на два місяці - до 26 вересня 2019 року включно та відмовив обвинуваченому у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.
Цей же суд ухвалою від 17 вересня 2019 року у цьому ж провадженні продовжив ОСОБА_1 строк тримання під вартою на два місяці - до 17 листопада 2019 року включно та відмовив йому у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою.
Кропивницький апеляційний суд ухвалами від 30 липня та 25 вересня 2019 року згідно з положеннями ч. 2 ст. 392, ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 на вищевказані ухвали суду першої інстанції на тій підставі, що ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового розгляду кримінального провадження, окремому оскарженню не підлягають.
На ці ухвали апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_1 подав касаційні скарги, об`єднані в одне касаційне провадження ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - колегія суддів, Касаційний кримінальний суд) від 12 листопада 2019 року.
Цього ж дня колегія суддів ухвалила передати на підставі ч. 5 ст. 4341 КПК вказане провадження на розгляд Великої Палати у зв`язку з тим, що, на думку колегії суддів, справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Мотиви колегії суддів Касаційного кримінального суду
Колегія суддів в ухвалі зазначила, що Конституційний Суд України у рішенні від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 дійшов висновку про те, що положення ч. 2 ст. 392 КПК в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою не гарантують особі ефективної реалізації її конституційного права на судовий захист, не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства, а тому суперечать вимогам статей 1, 3, 8, 21, 29, ч. 1 ст. 55Конституції України. Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України має привести нормативне регулювання, встановлене ч. 2 ст. 392 КПК, у відповідність із Конституцією України та зазначеним рішенням, а також запровадити такий механізм гарантування права на свободу обвинуваченого, стосовно якого винесено ухвалу про тримання під вартою під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, який не перешкоджатиме досягненню цілей правосуддя, не порушуватиме права інших учасників кримінального провадження та забезпечуватиме інші засади судочинства, зокрема розумні строки розгляду справи.
Тому, Касаційний кримінальний суд вважає, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 має місце виключна правова проблема, оскільки положення ч. 2 ст. 392 КПК в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою визнані неконституційними і фактично відсутній механізм гарантування права на свободу обвинуваченого, щодо якого винесено ухвалу про тримання під вартою під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Це, на думку колегії суддів, призводить до різних підходів у правозастосовчій практиці під час вирішення зазначених питань та застосування положень, передбачених ст. 392, ч. 4 ст. 399 КПК, з одного боку, й ч. 1 ст. 8, частинами 4-6 ст. 9, пунктами 13, 14, 17, ч. 1 ст. 7 ст. 398 КПК, - з іншого, що тягне за собою неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) та неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів і неефективність існуючого їх правового захисту, у тому числі внаслідок неоднакової судової практики, яка виникає під час розгляду таких проваджень судом апеляційної інстанції.