Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 178/1229/16-к
провадження № 51-2065км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В..
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Матюшевої О.В.,
потерпілого ОСОБА_1,
виправданого ОСОБА_2,
захисника Кудлай М.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201304060000964, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року ОСОБА_2 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він 07 березня 2006 року., приблизно о 08:30, керуючи технічно справним, належним йому автомобілем "Шевроле-Лачетті", д.н. НОМЕР_1 , рухався на швидкості приблизно 60-80 км/год з м. Жовті Води Дніропетровської області в напрямку м. Дніпропетровськ, по автодорозі "Знам`янка-Луганськ-Ізваріно" в умовах похмурої сухої морозної погоди, на засніженому дорожньому покритті, не переконавшись в безпеці свого маневру, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, роз`їхавшись з зустрічним невстановленим слідством вантажним автомобілем, перетнувши переривчасту лінію дорожньої горизонтальної розмітки, що розділяє транспорті потоки протилежних напрямків, виїхав на зустрічну смугу для руху. В цей час до вказаної ділянки автодороги у зустрічному напрямку з боку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. в напрямку м. Кіровограда Кіровоградської області рухався автомобіль "Фольксваген-Пасат", д.н. НОМЕР_2, який належить "ДОУ АГРОСАЙЕНСІС ФЕРТРІБСГЕЗЕЛЬШАФТ М.Б. Х.", під керуванням ОСОБА_1 . В результаті чого автомобіль "Шевроле-Лачетті" під керуванням ОСОБА_2 лівою передньою частиною скоїв зіткнення з лівою передньою частиною автомобіля "Фольксваген-Пасат". В результаті ДТП ОСОБА_1 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку комплексної комісійної транспортно-трасологічної та судової авто технічної експертизи № 1908/1909-12 від 18 березня 2013 року безпосередньою причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушення водієм автомобіля "Шевроле-Лачетті" ОСОБА_2 вимог п. 11.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. При цьому посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимим доказом висновок комплексної комісійної транспортно-трасологічної експертизи № 1908/1906-12 від 18 березня 2013 року. З вказаних мотивів, вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не надав всіх відповідей на доводи його апеляційної скарги та належним чином не вмотивував свого рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілого захисник виправданого ОСОБА_2 - адвокат Кудлай М.О. просить залишити її без задоволення як безпідставну.
В судовому засіданні потерпілий підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор, виправданий та його захисник заперечували проти задоволення скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Роз`яснення суворого додержання, закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, передбачені також у п. 18 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".