Постанова
іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 526/1954/17
провадження № 51-3453км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Сулятицького І. С.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Монастиренка О. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Лубіна О. О. на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 березня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року в кримінальному провадженні № 32017100040000045 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
виправданого через недоведеність вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, та виправдано через недоведеність вчинення ним злочину.
ОСОБА_1 обвинувачено у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, за таких обставин.
За наказом ТОВ "Нафтотрейд-2015" від 29 липня 2015 року № 02-К-нт-0000080 ОСОБА_1 був призначений на посаду заступника директора цього товариства за сумісництвом, а згідно з наказом ТОВ "Нафтотрейд-2015" від 03 листопада 2015 року № 10-К-нт-0000080 - переведений на цю ж посаду за основним місцем роботи.
Працюючи заступником директора зазначеного підприємства та будучи відповідальним за постановку на виробництво нафтопродуктів за адресою: вул. Енгельса, 39, м. Гадяч, Полтавська область, згідно з наказом ТОВ "Нафтотрейд-2015" від 19 серпня 2015 року № 17, ОСОБА_1 здійснював виготовлення підакцизних товарів, а саме бензинів автомобільних та палива дизельного, без наявності відповідних технічних, дозвільних документів (технологічних регламентів, актів впровадження у серійне виробництво продукції, актів приймання дослідної партії, протоколів випробувань продукції, сертифікатів відповідності, декларацій про відповідність, паспортів якості тощо), а також без обов`язкового проведення випробування палив органами оцінки відповідності, призначеними наказами Мінекономрозвитку.
Так, у 2016 році, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, на території виробничого комплексу ТОВ "Нафтотрейд - 2015", розташованого за вказаною вище адресою, ОСОБА_1, задіявши у технологічному процесі виготовлення даного підакцизного товару підлеглих йому співробітників товариства, які не були обізнані про його злочинні наміри, здійснив незаконне виготовлення палива дизельного у кількості 368 031 л, що не відповідає вимогам ТУУ 19.2-32054607-006:2016 та ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне Євро. Технічні умови".
Крім того, ОСОБА_1, за вказаних вище обставин, з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво такого товару, за тією ж адресою здійснив незаконне виготовлення автомобільних бензинів у кількості 292 349 л, які не відповідають вимогам ТУУ 19.2-32054607-007:2016 та ДСТУ 7687:2015 "Бензини автомобільні Євро. Технічні умови" і мають ознаки фальсифікації автомобільного бензину.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2019 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, та уникнення ним покарання. Зазначає, що апеляційний суд не допитав свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Крім того, вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора та не мотивував рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
В письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Монастиренко О. Ю. просить судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні прокурор Сулятицький І.С. касаційну скаргу підтримав частково, виправданий ОСОБА_1 та його захисник просили судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_1 за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, дотримався вищезазначених вимог закону.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
У касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК, проте на думку колегії суддів, таке твердження є необґрунтованим.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину. Таке рішення відповідає загальним засадам кримінального провадження, відповідно до яких ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Водночас усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.