Постанова
іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 623/1985/16-к
провадження № 51-2237км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Сулятицького І.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Костяного Андрія Олександровича на вирок Харківського апеляційного суду від 05 червня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання та встановлено іспитовий строк тривалістю 3 роки, покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Задоволено цивільний позов прокурора та частково задоволено цивільний позов потерпілого, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту залишено без зміни.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 04 червня 2016 року о 18:30 поблизу будинку АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час сварки із ОСОБА_2, умисно ударив ножем останнього, завдавши проникаючого колото-різаного поранення тулуба, яке належить до тяжких тілесних ушкоджень.
Харківський апеляційний суд вироком від 05 червня 2019 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначення покарання) та призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст.69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, в решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
За змістом касаційної скарги захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Костяний А. О., покликаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду та призначити підзахисному покарання із застосуванням положень ст. 75 КК.
Вимоги захисник мотивує тим, що апеляційний суд надав перевагу лише негативним відомостям про особу ОСОБА_1, проте не врахував, що засудженийвперше притягується до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику за місцем проживання, в повному обсязі відшкодував шкоду потерпілому, який не має до нього будь-яких претензій.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
Прокуроркасаційну скаргу сторонизахисту просив залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікацію його дій у касаційному порядку не оскаржено. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції.
Доводи сторони захисту щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.