1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


09 грудня 2019 року

м. Київ

5 серпня 2019 року

м. Ки

справа № 755/13613/16-ц


провадження № 61-18755св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача- ОСОБА_2,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоклуб",


розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року у складі судді Арапіної Н. Є. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів:Саліхова В. В., Прокопчук Н. О., Семенюк Т. А.,


ВСТАНОВИВ:


1. Описова частина





Короткий зміст позовних вимог


У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоклуб" (далі - ТОВ "Автоклуб") про захист прав споживачів, визнання договору про надання послуг та договору комісії недійсними.


Позов мотивований тим, що 10 вересня 2010 року між ним та відповідачем укладено договір про надання послуг № Н-18784, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати йому систему послуг, спрямованих на придбання автомобіля зазначеного в додатку № 1 до договору.


Вказував, що 10 вересня 2010 року між сторонами було укладено також договір комісії № Н-18784/1, згідно з яким комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за винагороду зробити пошук продавця автомобіля, визнаного договірними умовами; укласти договір купівлі-продажу нового автомобіля з продавцем від свого імені і за рахунок комітента; передати комітентові автомобіль, а комітент взяв на себе зобов`язання сплатити всі внески відповідно розкладу внесків, встановленого додатком № 1 в строк, в порядку та на умовах передбачених договором комісії, договору про надання послуг та відповідних додатків до даних договорів.


Зазначав, що відповідно до додатку № 1 від 10 вересня 2010 року до договорів № Н-18784 та № Н-18784/1 об`єктом договору є автомобіль марки "Daewoo", моделі Lanos, 1,5 АТ, вартістю 47 200,00 грн.

14 березня 2014 року між Українською автомобільною корпорацією "Філія "Либідь-Авто" як продавцем, та позивачем, як отримувачем було укладено договір № 214141-Y01907, предметом якого є продаж автомобіля марки "ЗАЗ" моделі Lanos, за ціною 86 000,00 грн в тому числі ПДВ 14 333,33 грн, а 26 березня 2014 року Українською автомобільною корпорацією "Філія "Либідь-Авто" та ОСОБА_1 підписано Акт № 25190619 передачі-прийняття автомобіля.


Вважав, що надання ТОВ "Автоклуб" вищезазначених послуг належить до діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, яка з 08 січня 2013 року повинна надаватись фінансовими установами, у яких наявна відповідна ліцензія. Відповідач не є фінансовою установою та немає необхідної ліцензії для діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, а тому відповідно до статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" ТОВ "Автоклуб" проводив нечесну підприємницьку практику, а саме, по введенню в оману позивача щодо наявності ліцензії.

Враховуючи кінцеву ціну автомобіля у відповідності до статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів", вважав, що відповідачем не була надана йому повна, своєчасна та достовірна інформація про послугу, що є предметом договору, що позбавило його можливості належно оцінити властивості такої послуги.


Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати договір про надання послуг № Н-18784 від 10 вересня 2010 року та договір комісії № Н-18784/1 від 10 вересня 2010 року, укладений між ним та ТОВ "Автоклуб" недійсними.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.


Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними відсутні, оскільки ТОВ "Автоклуб" діяло відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень.


Крім того, районний суд зазначив, що в діях ТОВ "Автоклуб" відсутні ознаки нечесної підприємницької діяльності на момент укладення договору. Отже, діяльність ТОВ "Автоклуб" за оспорюваними договорами не є "пірамідальною схемою" у зв`язку з відсутністю в їх діяльності головних ознак "пірамідальної схеми" - безтоварності та отримання компенсації одним учасником за рахунок інших учасників.


Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції


Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року залишено без змін.


Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов висновків про відмову у задоволенні позову з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та в повному обсязі з`ясував всі обставини справи.


Апеляційний суд вказав, що діяльність ТОВ "Автоклуб" з адміністрування фінансових коштів є фінансовою послугою, яка регулюється Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Оскільки на момент укладення оспорюваних договорів отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах не вимагалось, відтак ТОВ "Автоклуб" діяло відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень.


Короткий зміст вимог касаційної скарги


У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.


Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції


Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.


Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.


Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.


У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.


Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.


Аргументи учасників справи



Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не у повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.


ОСОБА_1 зазначає, що ТОВ "Автоклуб" не отримувало ліцензії на здійснення діяльності щодо придбання товарів в групах, отже провадило підприємницьку діяльність з порушенням законодавства. При цьому посилається на постанову Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13.


Зазначає, що оспорювані договори укладено у березні 2014 року, коли закон вимагав отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах.


Стверджує, що всі додатки до оспорюваних договорів, укладені сторонами після 09 січня 2013 року (дата відповідно до якої відповідач зобов`язаний за законом привести діяльність до вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг"), у тому числі зміни до додатку № 1 до оспорюваних договорів, у вигляді збільшення вартості транспортного засобу та заміни марки транспортного засобу, повинні бути визнані судом недійсними.


Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.


2. Мотивувальна частина


Позиція Верховного Суду


Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.



Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.


Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.


Оскаржувані судові рішення суду попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.


Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.


................
Перейти до повного тексту