Постанова
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 635/1929/15-ц
провадження № 61-7169св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Бабаївська селищна рада Харківського району Харківської області, Третя харківська державна нотаріальна контора, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року в складі судді Бобко Т. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Карімової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області, Третьої харківської державної нотаріальної контори, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області про визнання недійсними та скасування рішення, державного акту на право приватної власності на землю, свідоцтва про право на спадщину за законом, кадастрового номеру на земельну ділянку та скасування реєстрації права власності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона на підставі свідоцтва про право власності від 28 квітня 1995 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 квітня 1995 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці розміром 1 000 кв. м.
Зазначена земельна ділянка була виділена її чоловіку ОСОБА_3 під індивідуальне будівництво житлового будинку на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів трудящих від 28 квітня 1960 року № 170 та договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої приватної власності від 28 грудня 1960 року.
Після смерті її чоловіка право користування вказаною земельною ділянкою перейшло до неї, яка в подальшому згідно рішення Бабаївської селищної ради від 13 січня 1998 року № 78 передана їй у приватну власність, проте державний акт про право приватної власності на землю вона не отримала.
Власником суміжної земельної ділянки площею 0,0943 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на теперішній час є відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 червня 2013 року.
Раніше право власності на вказану земельну ділянку належало батьку ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на підставі державного акту серії IV-ХР №052939 на право приватної власності на землю, виданого 19 квітня 2002 року Бабаївською селищною радою відповідно до рішення виконкому Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74.
У 2014 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до неї про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою. Після ознайомлення з позовною заявою та правовстановлюючими документами вона дізналася про порушення її прав на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , зокрема, їй стало відомо, що частина її земельної ділянки ще в 2002 році була приватизована батьком відповідача - ОСОБА_4 .
Позивач вважає, що рішення виконкому Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74 щодо передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 943 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_2 та рішення Бабаївської селищної ради від 22 травня 2002 року "Про затвердження рішень виконкому Бабаївської селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду" в частині затвердження рішення виконкому Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74, порушують її право користування земельною ділянкою АДРЕСА_2, оскільки вказані рішення прийняті фактично щодо частини земельної ділянки, якою вона користується на законних підставах.
Вона будь-якої згоди чи заяви з приводу вилучення частини належної їй на праві користування земельної ділянки не надавала, будь-якого рішення Бабаївською селищною радою щодо вилучення у неї частини земельної ділянки не приймалось.
Крім того, під час передачі ОСОБА_4 у власність земельної ділянки були порушені вимоги чинного на той час земельного законодавства, а саме: орган, який ухвалив рішення про передачу земельної ділянки у власність не мав відповідних для цього повноважень, а також не була виготовлена технічна документація для передачі земельних ділянок у власність. Так, Виконавчий комітет Бабаївської селищної ради в 2002 році не мав права розпоряджатись землями територіальної громади, а фактично розпорядився частиною земельної ділянки, що перебуває у її користуванні, чим порушив права позивача на земельну ділянку.
Позивач також зазначила, що нотаріальна контора не мала права видавати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку АДРЕСА_2, оскільки ОСОБА_4 безпідставно з порушенням встановленого порядку набув право власності на зазначену земельну ділянку. Відповідно, земельна ділянка не входить до складу спадкової маси, а тому спадкоємець ОСОБА_2 не мала права і не могла успадкувати таке майно.
Враховуючи наведене, позивач просила визнати недійсним і скасувати:
- рішення Виконавчого комітету Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74 "Про передачу в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 ";
- визнати недійсним та скасувати рішення Бабаївської селищної ради 2-ї сесії XXIV-го скликання від 22 травня 2002 року "Про затвердження рішень виконкому Бабаївської селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду" в частині затвердження рішення виконкому Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74 щодо передачі в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 ";
- визнати недійсним і скасувати державний акт серії IV-ХР №052939 від 19 квітня 2002 року на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, виданий на ім`я ОСОБА_4 та скасувати реєстрацію цього акту у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 638;
- скасувати реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 та запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 ;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 2013 року, видане Третьою Харківською державною нотаріальною конторою, спадкова справа № 462/2010, реєстр № 3-200, на ім`я ОСОБА_2 щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 та скасувати відповідну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 ;
- скасувати кадастровий номер земельної ділянки 6325155300:00:007:0108 по АДРЕСА_2 та запис у поземельній книзі та в Державному земельному кадастрі про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 6325155300:00:007:0108 по АДРЕСА_2 на праві власності на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74 "Про передачу в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 ".
Визнано незаконним та скасовано рішення Бабаївської селищної ради 2-ї сесії XXIV-го скликання від 22 травня 2002 року "Про затвердження рішень виконкому Бабаївської селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду" в частині затвердження рішення виконкому Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74 про передачу в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 .
Визнано недійсним державний акт серії IV-ХР № 052939 на право приватної власності на землю, виданий 19 квітня 2002 року ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:00:007:0108, розташовану в АДРЕСА_2, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 638.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 2013 року, видане Третьою Харківською державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 після смерті її батька ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325155300:00:007:0108, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . У решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішення виконкому Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74 прийняте з порушенням вимог статті 116 ЗК України.
Виконавчий комітет, який ухвалив рішення про передачу земельної ділянки у власність не мав відповідних для цього повноважень, а тому наявні всі підстави для визнання його недійсним та скасування, та як наслідок підлягає скасуванню і рішення Бабаївської селищної ради 2-ї сесії XXIV-го скликання від 22 травня 2002 року "Про затвердження рішень виконкому Бабаївської селищної ради про надання земельних ділянок в приватну власність та оренду" в частині затвердження рішення виконкому Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74 щодо передачі в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 ", оскільки його законність безпосередньо пов`язана з рішенням Виконавчого комітету Бабаївської селищної ради 16 квітня 2002 року № 74.
Крім того, рішення Бабаївської селищної ради 2-ї сесії XXIV-го скликання від 22 травня 2002 року "Про затвердження рішення виконкому Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74 щодо передачі в приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 " прийнято після видачі останньому державного акта на право власності на землю, що також є порушенням вимог закону.
З урахуванням того, що рішення Бабаївської селищної ради від 16 квітня 2002 року № 74, на підставі якого виданий державний акт, визнано судом незаконним та скасоване, то наявні всі правові підстави для визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ХР №052939 від 19 квітня 2002 року, виданого ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_2 та як наслідок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 після смерті її батька ОСОБА_4 .
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги правильність висновків суду не спростували.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У січні 2018 року ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що судами неправильно застосовано строк позовної давності, з огляду на те, що він сплив ще у 2005 році, а позивач, звертаючись до суду з цим позовом не надала доказів, які б свідчили про поважність причин його пропуску.
Крім того, земельна ділянка по АДРЕСА_2 не сформована, їй не присвоєний кадастровий номер, не визначена площа та межі, інформації про неї не внесена до Державного земельного кадастру, а тому відповідно до приписів діючого законодавства вона не може бути об`єктом цивільних прав.
Також позивач не може посилатися на договір від 28 грудня 1960 року, оскільки остання не була стороною вказаного договору, а стороною був ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що межі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 були встановлені ОСОБА_1 в натурі (на місцевості).
Позивач ОСОБА_1 не надала суду доказів наявності земельно-кадастрової документації якою встановлено межі та площа земельної ділянки по АДРЕСА_2, що виключає можливість відновлення не існуючих меж. Суди не звернули уваги на те, що висновок експерта є необґрунтованим та таким, що суперечить іншим матеріалам справи, та викликає сумніви в його правильності.
У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, рішення судів залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В. у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Справу розподілено судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що рішенням виконкому Харківської районної ради депутатів трудящих від 28 квітня 1960 року № 170 ОСОБА_3 надано в безстрокове користування земельну ділянку площею 1000 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
28 грудня 1960 року ОСОБА_3 уклав з виконкомом Харківської районної ради депутатів трудящих договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої приватної власності, посвідчений нотаріусом Мереф`янської нотаріальної контори 21 червня 1961 року.
На підставі вказаного договору 07 серпня 1964 року проведено первинну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_2 .