Постанова
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 520/10480/17
провадження № 61-15975св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Одеська міська рада народних депутатів,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року в складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Одеської міської ради народних депутатів про встановлення факту проживання однією сім`єю.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_3, яка є її матір`ю, та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з 1993 року, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, піклувались один про одного.
У 2006 році за спільні грошові кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 придбали частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . 06 листопада 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла
Враховуючи наведене, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволений. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведений факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що не можна встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не було передбачено. При цьому, відмовляючи у встановленні факту проживання однією сім`єю у період часу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, апеляційний суд зазначив, що з матеріалів справи не вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в зазначений період були усталені відносини, які притаманні подружжю, а отже відсутні підстави стверджувати, що сторони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки її матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період з 1993 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року (день укладення шлюбу) та придбання останніми 28 березня 2006 року, тобто в період спільного проживання, житлового будинку АДРЕСА_1, який відповідно до положень Сімейного кодексу України є спільним майном подружжя.
У жовтня 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення- без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були знайомі і підтримували дружні стосунки з 1993 року.
28 березня 2006 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав 26/50 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
До квітня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу не мешкали, не вели спільне господарство та не мали єдиного бюджету.
Нормативно-правове обґрунтування
За загальним правилом дії законів та інших правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.
Отже, факт саме проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не було передбачено.
Відповідно до статті 3 СК України сімʼю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
За правилами частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.