Постанова
Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 490/2180/18
провадження № 61-13928св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року в складі колегії суддів: Ямкової О. О., Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 з 29 липня 2003 року, в якій проживали її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а сама власниця квартири проживала за межами України в Російській Федерації у місті Сніжногорськ Мурманської області та до міста Миколаєва у період із 2000 року по 2014 рік не приїздила.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після її смерті спадщину прийняла її мати ОСОБА_5, оскільки батько спадкодавця помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла та не встигла оформити спадщину після смерті дочки ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_5 вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право власності їй відмовлено, оскільки спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 уло нібито відчужено за життя ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_2 на підставі біржового договору, який останній зареєстрував лише після смерті ОСОБА_5, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Разом із тим, вона вважає, що відповідач не міг укласти біржовий договір купівлі-продажу із ОСОБА_3, так як вона до міста Миколаєва у 2003 році не приїздила, а договір дарування, за яким вона набула первісне право власності, від її імені укладала ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої нотаріусом міста Сніжногорська РФ довіреності. Крім того, квартира із володіння ОСОБА_3 не вибувала, оскільки в ній постійно проживали її батьки до моменту смерті.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2003 року на Товарній універсальній біржі "Клондайк-Юг" між ОСОБА_2 як покупцем та ОСОБА_3 як продавцем з тих підстав, що продавець договір не підписувала, наміру відчужувати квартиру не мала.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 30 серпня 2003 року на Товарній універсальній біржі "Клондайк-Юг" між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що зміст договору суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з урахуванням того, що гарантовані Конституцією України права позивача на отримання можливості оформити спадщину після смерті ОСОБА_5, яка фактично прийняла спадщину після смерті своєї доньки ОСОБА_3, порушені оспорюваною нею угодою.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивач при пред`явленні позову щодо оспорювання угоди, вчиненої від імені одного із спадкодавців, та не будучи стороною оспорюваного правочину, повинна підтвердити свою зацікавленість у розгляді цього спору, а також наявність у неї порушеного права та інтересу щодо отримання спірного майна у спадок. Проте позивачем на підтвердження вказаних обставин не надано жодного доказу спорідненості ОСОБА_5 з померлою ОСОБА_3, звернення ОСОБА_5 з відповідною заявою про прийняття спадщини та підтвердження факту одноосібного прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3, а також наявності у неї права на пред`явлення вимоги щодо оспорювання права власності відповідача ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 липня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального та матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що висновки апеляційного суду про те, що її звернення до суду з цим позовом є передчасним та нею не підтверджено порушення її прав оспорюваним договором є такими, що зроблені з порушенням норм матеріального права, оскільки не є вирішальним в цьому спору її родинні стосунки з померлою ОСОБА_5 , з огляду на те, що вона прийняла спадщину після смерті останньої, є її єдиною спадкоємицею. Тобто вона, прийнявши в установленому законом порядку спадщину з часу її відкриття, набула речові права на спірну квартиру. Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою позицію Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18. Суд першої інстанції при ухваленні рішення надав правильну оцінку обставинам справи та постановив судове рішення у відповідності до вимог статті 263 ЦПК України, а апеляційний суд безпідставно скасував правильне та законне судове рішення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення- без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що 29 липня 2003 року між ОСОБА_4 як дарувателем та ОСОБА_3 як обдарованою, від імені якої за нотаріально посвідченою довіреністю нотаріусом м. Сніжногорськ Мурманської області Російської Федерації діяла ОСОБА_5, укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори та зареєстрований у відповідному реєстрі прав на нерухоме майно Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації.
30 серпня 2003 року на Товарній універсальній біржі "Клондайк-Юг" між ОСОБА_3 як продавцем і ОСОБА_2 як покупцем укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Вказаний договір у реєстрі прав на нерухомість Миколаївського бюро технічної інвентаризації не зареєстрований.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сніжногорськ Мурманської області Російської Федерації померла ОСОБА_3 (а.с.6).
Відомості про прийняття після смерті ОСОБА_3 спадщини та кола спадкоємців в матеріалах справи відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5, у зв`язку з чим вони були зняті з реєстрації з постійного місця свого проживання в спірній квартирі.
Після смерті ОСОБА_5, 27 червня 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до державного реєстратора про державну реєстрацію його права власності на спірну квартиру на підставі біржового договору купівлі-продажу укладеного 30 серпня 2003 року між ним та ОСОБА_3
30 червня 2017 року державним реєстратором внесені записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо первісної реєстрації прав власності ОСОБА_3, а потім права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .