Постанова
Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 607/20779/14-ц
провадження № 61-28877св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Гриців Ольга Ярославівна,
треті особи: Тернопільська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни, на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року у складі судді Дзюбановського Ю. І., та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів Ходоровського М. В., Загорського О. О., Фащевської Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Тернопільська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_4, про встановлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду щодо земельної ділянки та зобов`язання не чинити перешкод у використанні земельного сервітуту.
Позовна заява мотивована тим, що доступ до дороги загального користування від земельної ділянки площею 0,020 га на АДРЕСА_1, власницею якої вона є, можливий лише через суміжну земельну ділянку, за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває на умовах оренди в користуванні ОСОБА_2 . У зв`язку з ігноруванням ОСОБА_2 численних її звернень з проханням домовитися щодо встановлення земельного сервітуту та з метою раціонального використання своєї земельної ділянки звернулася до суду з вимогою про встановлення строкового платного речового права.
Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд встановити на її користь земельний сервітут на право проходу та проїзду щодо земельної ділянки площею 0,0116 га кадастровий номер №6110100000:08:009:0084, яка знаходиться в оренді ОСОБА_2 та зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку від сторонніх предметів, не чинити їй перешкод у використанні земельного сервітуту на земельній ділянці, яка буде відведена для встановлення сервітуту
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Тернопільська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_6, задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 строковий - до 30 червня 2020 року і платний земельний сервітут на право проходу та проїзду транспортних засобів до земельної ділянки, що належить на праві власності ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, саме влаштувавши сервітут на право проїзду та проходу шириною 3,5 м. через частину земельної ділянки в АДРЕСА_1, із кадастровим номером №6110100000:08:009:0084, від сторони В-Г довжиною 7,34 м. згідно кадастрового плану, що належить на праві власності Тернопільській міській раді та перебуває в оренді ОСОБА_2 на підставі Договору оренди землі від 21 жовтня 2015 року терміном його дії до 30 червня 2020 року, відповідно до варіанту сервітуту, схематично зображеного в Додатку №3 таблиці №3 до Висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи від 01 березня 2017р. №2039.
В частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку від сторонніх предметів, не чинити перешкод використанню земельного сервітуту ОСОБА_1 на даній земельній ділянці, яка буде відведена для встановлення сервітуту, в задоволенні відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гриців О. Я. відхилено.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що єдиним можливим та найменш обтяжливим способом задоволення потреб позивача з метою реалізації її прав як власника на використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення є встановлення строкового, платного земельного сервітуту через земельну ділянку площею 0,0116 га на АДРЕСА_1, яка перебуває в користуванні на підставі договору оренди у ОСОБА_2 до 30 червня 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить; зупинити виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року; рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 31 серпня 2017 року скасувати; постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Тернопільська міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення земельного сервітуту.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судове засідання, на якому було ухвалено оскаржуване рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2017 року, було проведене без участі представника ОСОБА_7 попри долучення доказів про неможливість останньої бути присутньою на засіданні з поважних причин. Відтак, суд, визнавши причину відсутності представника неповажною, обмежив її участь у розгляді справи, чим порушив принцип змагальності.
Вказує, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою порушення судом першої інстанції частини восьмої статті 193 ЦПК України, за яким позивач на судових дебатах збільшив позовні вимоги в частині встановлення платності та строковості земельного сервітуту та в частині розподілу судових витрат, не заявляючи вимогу про їх стягнення з відповідача.
Стверджує, що судами першої та апеляційної інстанції помилково визначено єдиний можливий спосіб задоволення інтересів ОСОБА_8 у встановленні земельного сервітуту на частину земельної ділянки, що перебуває в користування ОСОБА_2 з огляду на встановлені висновками судової земельної технічної експертизи від 01 березня 2017 року № 2039 інші технічні можливі варіанти влаштування проходу та проїзду на земельну ділянку ОСОБА_1 через суміжні земельні ділянки, що належать на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . відповідно.
Крім того, суд першої інстанції, встановлюючи платний сервітут, не визначив конкретний розмір плати за користування земельного сервітуту.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої та апеляційних інстанцій.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 Земельного кодексу (далі - ЗК) України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Частиною першою статті 100 ЗК України визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).