Постанова
Іменем України
29 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 199/1748/18
провадження № 61-649св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Індустріальної районної у м. Дніпрі ради в особі органу опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2018 року у складі судді Спаї В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
Первісний позов обґрунтовано тим, що вона є матір`ю малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_2 є її батьком.
Шлюб з ОСОБА_4, укладений 11 травня 2011 року, розірвано за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2012 року та на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2013 року з нього стягуються аліменти.
З середини 2012 року фактичні шлюбні відносини припинено та з того часу ОСОБА_2 з дитиною спілкування не підтримував. 23 лютого 2018 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5, а дочка вважає його своїм батьком, перебуває на повному його утриманні.
ОСОБА_2 самоусунувся від вихованні дочки, тривалий час з дитиною не проживає та не спілкується, батьківських обов`язків не виконує, тому просить суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним уточненим позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та про визначення способу участі батька у вихованні дитини.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що він перебував з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2012 року та від якого вони мають малолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З того часу як вони прийняли рішення розлучитися, ОСОБА_1 почала чинити йому перешкоди у спілкуванні з дочкою, хоча він мав намір займатися її вихованням та приймати активну участь в її житті, виконуючи свої батьківські обов`язки.
Позивач за зустрічним позовом має постійну роботу, є свідомим громадянином та батьком, жодних об`єктивних підстав позбавляти його спілкування з дочкою немає, тому просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання систематичних побачень з дочкою кожну другу та четверту суботу в місяці з 10:00 год до 15:00 год за місцем фактичного його проживання - АДРЕСА_1, без обмеження місця прогулянок та з можливістю поїздок; кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, з 10:00 до 15:00 год.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2018 року в первісному позові ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 із дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання ОСОБА_2 побачень з дочкою шляхом встановлення графіку зустрічей для батька наступним чином: - кожну другу та четверту в місяці суботу - з 10:00 год до 15:00 год за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, без обмеження місця прогулянок та з можливістю поїздок; - кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, з 10:00 год до 15:00 год. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виключні обставини для позбавлення батьківських прав судом не встановлено, а позивачем не доведені, в той час коли факт того, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкування з дочкою знайшов своє підтвердження.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2018 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2018 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом надання ОСОБА_2 побачень з дочкою кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, з 10:00 год до 15:00 год скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2018 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що підстави для задоволення позовних вимог в частині надання ОСОБА_2 побачень з дочкою кожен день народження дитини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, з 10:00 год до 15:00 год, відсутні, оскільки це може негативно вплинути на дитину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 грудня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 через адвоката Федорця Є. Є. направила касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просила рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
06 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У квітні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено той факт, що дитина на момент розгляду справи судами вважає своїм батьком чоловіка позивача за первісним позовом, а біологічного батька не знає. Жодного зв`язку між відповідачем за первісним позовом та дитиною немає, а встановити його неможливо.
Повідомлення дитині у майбутньому про те, що її колишній чоловік, якого вона не знає, є її біологічним батьком, може призвести до психоемоційного стресу дитини.
Батько дитини не цікавиться навчанням дитини, не відвідує її у школі, що підтверджує байдуже ставлення батька до життя дитини.
Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно відступили від висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Суд апеляційної інстанції не виправив процесуальних порушень суду першої інстанції щодо зміни позовних вимог на стадії розгляду справи по суті в усній формі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином встановлено фактичні обставини справи, які з урахуванням положень норм матеріального права дають підстави дійти висновку про безпідставність первісного позову.
Доводи касаційної скарги про наявність порушень положень норм процесуального права є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування судових рішень, ухвалених на підставі закону з одних лише формальних міркувань.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 травня 2011 року, від якого мають малолітню дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).
Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2012 року (а. с. 90).
На підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_10 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку доходу, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 10 зворот).
Малолітня ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з матір`ю у АДРЕСА_2 (а. с. 13).
23 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_12 (а. с. 12)
Згідно із висновком органу опіки та піклування - виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпрі ради від 13 березня 2018 року №18/5-122 позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 є доцільним (а. с. 15-17).
ОСОБА_2 допущено заборгованість зі сплати аліментів, однак у травні 2018 року ним сплачено заборгованість за аліментами, визначену державним виконавцем (а. с. 46-47) в розмірі 49 482,55 грн, а станом на 25 травня 2018 року заборгованість з боку відповідача відсутня, що підтверджено відповідною довідкою-розрахунком.
20 липня 2018 року ОСОБА_2 перераховано 5 000,00 грн на банківську карту ОСОБА_1, які, відповідно до пояснень відповідача, є його участю у купівлі необхідних дитячих речей та шкільних приладь для дитини та підготовки її до школи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.