Постанова
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 664/1261/16-ц
провадження № 61-25248св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність "Споживчий центр",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на заочне рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 08 лютого 2017 року у складі судді Бойко В.П. таухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Радченка С.В., Вейтас І.В., Колісниченка А.Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність "Споживчий центр" (далі - ТОВ "Споживчий центр") про визнання кредитного договору №26.01.2016-000000455, укладеного 26 січня 2016 року, недійсним.
Позов мотивований тим, що 26 січня 2016 року між ним та ТОВ "Споживчий центр" укладено кредитний договір №26.01.2016-000000455, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит у сумі 2 500,00 грн на строк 14 днів із терміном повернення 08 лютого 2016 року.
Плата за користування кредитом, за 14 календарних днів, становила 700,00 грн.
Умови кредитного договору не відповідають законодавству, зокрема, кредитодавець не надав споживачеві повну інформацію про кредитну послугу та достатньо часу для ознайомлення із умовами договору, які є несправедливими.
Договір викладено дрібним шрифтом, який неможливо розібрати. Відповідач скористався необізнаністю позивача та схилив його до підписання договору.
Кредитний договір містить норми щодо пені за прострочення повернення кредиту та за прострочення повернення плати за користування кредитом, що суперечить законодавству, оскільки на позивача покладено подвійну санкцію за порушення зобов`язання.
Відповідач неправильно розрахував пеню та істотно збільшивши її розмір. Договір є фактично одностороннім щодо змісту про відповідальність сторін. Положення договору щодо третейських судів на момент його укладення договору не стосувалася справ у сфері захисту прав споживачів. Також порушено норми щодо захисту персональних даних.
Просив суд визнати спірний договір недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Заочним рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 08 лютого 2017 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 14 червня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними пункти кредитного договору від 26 січня 2016 року №26.01.2016-000000455, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр", а саме пункт 2 частини першої пункту 5.4 договору, розділ 10 кредитного договору в цілому та пункт 9.4 кредитного договору в частині безвідкличності згоди на обробку персональних даних.
Судові рішення мотивовані тим, що пункт 5.4 спірного договору, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки передбачає подвійну відповідальність боржника за невиконання одного й того ж зобов`язання. Кінцеве повернення кредиту та плата за його користування здійснюється одночасно і не може бути відокремлене одне від одного.
Суди виходили з того, що розділ 10 кредитного договору суперечить пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 07 липня року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Споживчий центр" просить скасувати судові рішення в частині визнання недійсними пунктів кредитного договору від 26 січня 2016 року №26.01.2016-000000455, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр", а саме пункт 2 частини першої пункту 5.4 договору, розділ 10 кредитного договору в цілому та пункт 9.4 кредитного договору в частині безвідкличності згоди на обробку персональних даних та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
28 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі .
У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 506/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суди не взяли до уваги, що неповернення кредиту та несплата плати за користування ним - це два різні порушення договору.
Відповідно до пункту 5.4 кредитного договору один вид відповідальності - пеня, визначена в одному розмірі, який не сумується і не збільшується та відповідає двом відсоткам до розміру одного (кожного) несплаченого платежу.
Пунктом 5.4. договору не передбачено сумування розмірів пені та одночасне їх застосування до одного платежу.
Визнавши вказаний пункт договору недійсним, суди дійшли необрунтованого висновку, що він суперечить законодавству, оскільки передбачає подвійну відповідальність боржника за невиконання одного й того ж зобов`язання.
Надавши позивачу право відкликати згоду на обробку персональних даних, суди порушили закон.
У володільця персональних даних після отримання документа про відкликання згоди суб`єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством (пункт 1 частини другої статті 15 Закону України "Про захист персональних даних).
Доводи інших учасників справи
Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 26 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" укладений кредитний договір №26.01.2016-000000455, згідно з яким відповідач надав позивачу кредит у сумі 2 500,00 грн на строк 14 днів із терміном повернення кредиту 08 лютого 2016 року.
Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору позичальник отримує кредит на таких умовах: сума кредиту: 2 500,00 грн; строк кредиту: 14 календарних днів; термін повернення кредиту: до 08 лютого 2016 року (включно).
Згідно з пунктом 1.2. кредитного договору повернення кредиту та внесення плати за користування кредитом здійснюється позичальником у строки, передбачені цим Договором.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).