Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 601/2120/17
провадження № 61-41596ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області, у складі судді Мочальської В. М., від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області, у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Дикун С. І., Парандюк Т. С., від 05 липня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щорішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року з ОСОБА_2 стягнуто на його користь 5 385,15 грн завданої майнової шкоди, 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, а також 710,85 грн судових витрат.
Позивач зазначав, що вказане рішення було виконане відповідачем лише у вересні 2017 року, відповідно до якого з відповідача на його користь стягнуто певні суми шкоди, а тому вважає, що таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, а відтак є грошовим зобов`язанням.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 34 850,16 грн інфляційних втрат, три проценти річних, 640,00 грн судового збору, 320,00 грн за вимогу про забезпечення позову, 2 500,00 грн за надання правової допомоги, 1000 грн очікуваних судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 05 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, що підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи місцевий суд обґрунтовано виходив із відсутності правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2018 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 05 липня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та при цьому неправильно застосував положення статті 625 ЦК України до виниклих правовідносин.
Крім того, апеляційний суд розглянув його апеляційну скаргу на рішення місцевого суду неповноважним складом суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 у касаційному провадженні № 61-41596св18 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Справу розподілено судді-доповідачу.
13 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 05 липня 2018 року призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року у справі № 2-840/08 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 385,15 грн спричиненої майнової шкоди, 1 000, 00 грн моральної шкоди, а також 710, 85 грн судових витрат.
19 січня 2009 року Кременецьким районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 2-840/08 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 385,15 грн спричиненої матеріальної шкоди, 1 000,00 грн моральної шкоди та 710,85 грн судових витрат.
23 січня 2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
27 квітня 2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.
27 травня 2011 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременецького районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 54324154 від 15 вересня 2017 року борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 погашений повністю, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-840/08, виданого 19 січня 2009 року Кременецьким районним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 096,00 грн майнової і моральної шкоди - закінчено.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу неповноважним складом суду, колегія суддів виходить із таких міркувань.
Із матеріалів справи вбачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 квітня 2018 року згідно із протоколом автоматичного розподілу судової справи від 29 травня 2018 року розподілено судді Сташківу Б. І. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Хома М. В., Костів З. О. (а.с. 145).
За протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи від 07 червня 2018 року суддю Костіва З. О. у зв`язку з перебування у відпустці замінено на суддю Парандюк Т. С. (а.с. 149).
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи від 21 червня 2018 року суддю Хому М. В. у зв`язку з перебування у відрядженні замінено на суддю Дикун С. І. (а.с. 149).
05 липня 2018 року Апеляційним судом Тернопільської області у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Дикун С. І., Парандюк Т. С., прийнято постанову, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, а рішення суду першої інстанції - без змін (а.с. 168-171).
Таким чином, справу в апеляційному суді було розглянуто повноважним складом суду, а доводи заявника про те, що апеляційний суд розглянув його апеляційну скаргу на рішення місцевого суду неповноважним складом суду є необґрунтованими.
Із наявного у матеріалах справи аудіозапису судового засідання апеляційного суду, що відбулось 05 липня 2018 року, вбачається, що справу було розглянуто у складі колегії суддів: Сташківа Б. І. (головуючий), Дикун С. І., Парандюк Т. С.
Водночас із протоколу судового засідання від 05 липня 2018 року вбачається, що справу № 601/2120/17 було розглянуто у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Дикун С. І., Храпак Н. М., однак ця обставина є підставою для подання зауваження на протокол судового засідання, а не підставою для скасування судового рішення.
Щодо доводів заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 625 ЦК України, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.
З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій, установивши, що рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 грудня 2008 року у справі № 2-840/08 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 385,15 грн спричиненої майнової шкоди і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов`язанням, дійшли необґрунтованого висновку щодо відсутності між сторонами грошових зобов`язань, які ОСОБА_2 належним чином не виконував.
Наведене дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.
До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), відступаючи від висновку Верховного Суду України, зокрема викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).
Отже, у справі, яка переглядається, положення статті 625 ЦК України суди застосували неправильно.
ОСОБА_1 має право на компенсацію знецінення неповернутих коштів за час невиконання рішення суду про стягнення суми, яке викликане недобросовісною поведінкою боржника та недосконалістю системи виконання судових рішень у державі.
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували право ОСОБА_1 на звернення до суду із позовом на підставі статті 625 ЦК України і стягнення з боржника трьох процентів річних та інфляційних витрат за весь період прострочення виконання рішення суду незалежно від діяльності органів державної виконавчої служби з цього приводу.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, однак неправильно застосували наведені вище норми матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову(висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження 14-254цс19)).
| Заборгованість: | 5 385,15 грн | Період прострочення: | з 04 грудня 2014 року по 04 грудня 2017 року |
Відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції