Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 209/4142/15-ц
провадження № 61-42934св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк",
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чупилка Юлії Сергіївни на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року у складі судді Байбари Г. А. та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року у складі суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Південкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - ПАТ "КБ "Південкомбанк" в особі УО ФГВФО) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Південкомбанк" (далі - ВАТ "КБ "Південкомбанк"), правонаступником якого є ПАТ "КБ "Південкомбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 для придбання автотранспортного засобу грошові кошти у розмірі 11 200 дол. США, а боржник зобов`язався повернути банку кредит до 30 жовтня 2012 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11,99% річних.
З метою забезпечення виконання за цим кредитним договором, 31 жовтня 2007 року між банком, позичальником та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 59/03-07, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася відповідати солідарно з позичальником за виконання ним своїх зобов`язань.
ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на 11 серпня 2015 року становить 9 174,42 дол. США.
На підставі викладеного ПАТ "КБ "Південкомбанк" в особі УО ФГВФО просило стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2007 року в сумі 9 174,42 дол. США, у тому числі: 6 415,22 дол. США - прострочена заборгованість за основним зобов`язанням, 108,09 дол. США - поточна заборгованість зі сплати процентів, 2 651,11 дол. США - прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.
У травні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічним позовом до ПАТ "КБ "Південкомбанк" про визнання договору поруки припиненим.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що оскільки кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за кредитним договором було 30 жовтня 2012 року, вимога в порядку передбаченому пунктом 3.2 договору поруки ОСОБА_2 не направлялася, а позов поданий до суду у вересні 2015 року, в силу частини четвертої статті 558 ЦК України договір поруки вважається припиненим.
На підставі викладеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати припиненим договір поруки № 59/03-07, укладений 31 жовтня 2007 року між ВАТ "КБ "Південкомбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 листопада 2016 року позов ПАТ "КБ "Південкомбанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" заборгованість за кредитним договором № 75/01-07 від 31 жовтня 2007 року в сумі 9 174,42 дол. США, що за курсом НБУ станом на 14 листопада 2016 року складає 235 144,04 грн, у тому числі: заборгованість за основним зобов`язанням - 6415,22 дол. США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 2 759,2 дол. США.
В іншій частині первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим задоволено.
Визнано припиненим договір поруки № 59/03-07, укладений 31 жовтня 2007 року між ВАТ КБ "Південкомбанк", як "кредитором", та ОСОБА_2 як "поручителем", і ОСОБА_1 як "боржником".
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами укладено кредитний договір, умови якого відповідач виконує неналежним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на користь позивача.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про визнання припиненим договору поруки, місцевий суд виходив з того, що банк протягом строку дії поруки не скористався своїм правом про стягнення з поручителя ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 вчинив дії щодо часткового погашення заборгованості 05 листопада 2012 року, сплативши на погашення кредиту 263 дол. США, що свідчить про переривання позовної давності, а до суду з позовом банк звернувся 02 вересня 2015 року, тобто загальний строк звернення до суду не пропущений.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чупилка Ю. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Касаційна скарга не містить доводів стосовно незаконності та необґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог до ОСОБА_2, у зв`язку із чим справа у суді касаційної інстанції не переглядається в цій частині відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.
27 червня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 31 жовтня 2007 року між ВАТ "КБ "Південкомбанк", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Південкомбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 75/01-07, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 для придбання автотранспортного засобу грошові кошти у розмірі 11 200 дол. США, а боржник зобов`язався повернути банку кредит до 30 жовтня 2012 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11,99% річних.
В забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 75/01-07 від 31 жовтня 2007 року, між банком та ОСОБА_1 був укладений договір застави автотранспортного засобу № 36/02-07, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.
У забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за цим кредитним договором між ВАТ "КБ "Південкомбанк", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Південкомбанк", та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 31 жовтня 2007 року укладено договір поруки № 59/03-07, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед банком за виконання боржником його зобов`язань за цим кредитним договором.
ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на 11 серпня 2015 року становить 9 174,42 дол. США, у тому числі: 6 415,22 дол. США - прострочена заборгованість за основним зобов`язанням, 108,09 дол. США - поточна заборгованість зі сплати процентів, 2 651,11 дол. США - прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Установлено, що останній платіж за кредитом здійснений ОСОБА_1 05 листопада 2012 року в сумі 263 дол. США.
07 січня 2013 року нотаріусом Бондар І. М. видано виконавчий напис та звернено стягнення на предмет застави - автомобіль "Шкода", державний номер НОМЕР_1 . Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 25 липня 2014 року виконавчий напис визнаний недійним та таким, що не підлягає виконанню.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.