Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 554/2942/16-ц
провадження № 61-26622св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2017 року у складі судді Січиокно Т. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Дорош А. І., Панченка О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до договору позики від 11 травня 2014 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 28 500, 00 дол. США строком до 31 грудня 2015 року, на підтвердження отримання зазначених коштів надав позивачу розписку. ОСОБА_2 борг не повернув, отже, порушив узяті на себе зобов`язання. Період прострочки виконання зобов`язання становить 88 днів, тому три проценти річних від простроченої суми - 5 359,56 грн, індекс інфляції за весь час прострочення - 3 678, 32 грн.
Позивач просила стягнути із ОСОБА_2 борг у розмірі 741 000,00 грн, індекс інфляції за весь час прострочення- 3 678,32 грн, три проценти річнихвід простроченої суми - 5 359,56 грн.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .
Зустрічний позов обґрунтований тим, щоу 2013 році між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісовий регіон" (далі - ТОВ "Лісовий регіон") та його колишнім зятем ОСОБА_3, який є сином позивача, укладено договір про спільну діяльність, на виконання якого ОСОБА_3 надав 28 500,00 дол. США. Ці кошти було зараховано на розрахунковий рахунок товариства для закупівлі товарів у кількості та асортименті, погодженому з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час святкування дня народження його дочки ОСОБА_6 за місцем його проживання в с. Полузір`я Новосанжарського району Полтавської області приїхала ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_3 . Вони вчиняли хуліганські дії та у присутності його дружини ОСОБА_7, гостей ОСОБА_8, ОСОБА_9 вимагали від нього повернення грошових коштів. Унаслідок таких агресивних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_10, що супроводжувалися погрозами фізичної розправи, психологічним тиском на нього, у його дружини стався сердечний напад, погіршився стан здоров`я, день народження дочки був зіпсований. З метою припинення таких протиправних дій зі сторони відповідачів він погодився написати розписку про отримання грошових коштів на ім`я ОСОБА_1 . Розписка є недійсною, оскільки вона написана під впливом насильства та вчинена з метою приховати інший правочин, будь-яких грошових коштів від ОСОБА_1 він не отримував.
Просив визнати недійсним договір позики від 11 травня 2014 року, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 19 липня 2016 року до участі в цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди як співвідповідача залучено ОСОБА_3 .
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2017 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою від 11 травня 2014 року у розмірі 741 000,00 грн, три проценти річних у розмірі 5 359,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 821,00 грн.
Задовольняючи частково первісний позов та відмовляючи у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався повернути грошові кошти у розмірі 28 500,00 дол. США до 31 грудня 2015 року, проте їх не повернув. ОСОБА_2 не довів підстав для визнання договору позики грошових коштів недійсним.
Суд першої інстанції, відмовляючи в частині стягнення індексу інфляції, виходив з того, що грошові зобов`язання сторін визначені в іноземній валюті - доларах США, тому передбачена частиною другою статті 625 ЦК України відповідальність за прострочення грошового зобов`язання у вигляді стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення не може бути застосована.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що немає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 11 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2018 року, просив скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
24 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
07 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_7 та
ОСОБА_8 розписка написана під впливом психологічного тиску, але фактично ОСОБА_2 грошових коштів у ОСОБА_1 в день написання боргової розписки не отримував.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що боргова розписка написана під впливом психологічного тиску, то цей правочин є недійсним відповідно до статей 203, 215, 231 ЦК України.
Суд першої інстанції не розглянув клопотання ОСОБА_2 про призначення судової психологічної експертизи, відповідно до якої можна було б встановити, що боргова розписка написана під впливом психологічного тиску.
Суд першої інстанції в резолютивній частині рішення не вказав розміру суми, що підлягає стягненню в іноземній валюті, з визначенням у гривневому еквіваленті.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У разі психологічного чи фізичного тиску на ОСОБА_2 він міг припинити протиправні дії, звернувшись до правоохоронних органів, зокрема викликати поліцію, проте відповідних дій не вчинив, оскільки немає доказів звернення до правоохоронних органів щодо неправомірних дій стосовно нього. Немає також доказів, що написання розписки відбулося під впливом насильницьких дій.
У судових засіданнях ОСОБА_2 ознайомився з висновками судових експертиз, проти них не заперечував і клопотань щодо проведення додаткових експертиз не заявляв.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про зазначення в резолютивній частині рішення суду першої інстанції суми заборгованості в іноземній валюті з визначенням у гривневому еквіваленті, оскільки мотивувальна частина рішення містить детальний розрахунок заборгованості з її визначенням у гривневому еквіваленті на день звернення з позовом.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щовідповідно до розписки від 11 травня 2014 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг кошти у розмірі 28 500,00 дол. США строком до 31 грудня 2015 року.
Суд першої інстанції допитав свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які зазначили, що 11 травня 2014 року під час святкування дня народження ОСОБА_6 за місцем проживання ОСОБА_2 прибула ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_3 . У їхній присутності вони поводити себе агресивно, вимагали від ОСОБА_2 повернення коштів, ці дії супроводжувалися погрозами фізичної розправи, психологічним тиском, тому ОСОБА_2 вимушений був написати розписку про отримання ним коштів.
У суді першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_1 показали, що 11 травня 2014 року з метою позичити ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 28 500,00 дол. США прибули за місцем його проживання, заздалегідь обговоривши з ним час та місце зустрічі. На той час між ними та ОСОБА_2 були приятельські стосунки. У будинку ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 28 500,00 дол. США та отримала від нього розписку. Будь-яких протиправних дій стосовно ОСОБА_2 вони не чинили.
Відповідно до висновку судово-технічної та судово-почеркознавчої експертизи від 27 жовтня 2017 року № 473/474 підпис від імені ОСОБА_2 у розписці останнього на ім`я ОСОБА_1 від 11 травня 2014 року виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів ОСОБА_2 . Підпис від імені ОСОБА_2 у розписці на ім`я ОСОБА_1 від 11 травня 2014 року виконаний під впливом тимчасових "збиваючих" факторів природного характеру, які можуть бути як зовнішніми (незвична поза, незвичне тримання приладу для писання, незвична підкладка для письма), так і внутрішніми (хворобливий стан, стомлення, алкогольне або наркотичне сп`яніння, хвилювання, психоемоційне збудження тощо).
Рукописний текст розписки від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 від 11 травня 2014 року виконаний ОСОБА_2 Рукописний текст розписки ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 від 11 травня 2014 року виконаний під впливом відносно стійких "збиваючих" факторів природного характеру, які мають більш виражений характер, ступінь впливу та ступінь прояву у момент написання розписки.
Питання щодо встановлення характеру природних "збиваючих" факторів, як зовнішніх (якими могли бути: незвична поза, незвичне тримання приладу для написання, незвична підкладка для письма тощо), так і внутрішніх (якими могли бути захворювання, травми, стомлення, хвилювання, алкогольне або наркотичне сп`яніння, психоемоційне збудження тощо), при написанні ОСОБА_2 розписки на ім`я ОСОБА_1 від 11 травня 2014 року не вирішувалося з причин, вказаних у дослідницькій частині.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.