Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 642/5038/15-ц
провадження № 61-33057св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні та вселення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 грудня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
28 червня 1990 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу було придбано домоволодіння АДРЕСА_1 . Домоволодіння складалось з будинку літ. В-1, який складався з однієї жилої кімнати площею 17,2 кв. м, кухні площею 13,1 кв. м, сіней літ. "в" площею 8,4 кв. м, надводні будівлі сарай літ. И, вбиральня літ З. Загальна площа житлового будинку складала 38,7 кв. м. У домоволодінні не було газу, опалення, води та каналізації.
За час шлюбу подружжям було зроблено перебудову будинку. З 1998 по 2005 роки було зроблено наступні роботи: побудовано фундамент навколо будинку, проведено водопостачання та каналізацію, домоволодіння підключено до центрального водопостачання та водовідведення, до будинку проведено газ та газове опалення, знесені сарай літ. И та сіні літ. "В", на їх місці побудовано житлову прибудову 8 м на 8 м, поставлені металеві ворота для заїзду автотранспорту.
Після перебудови будинок складається вже з двох житлових кімнат площею 13,9 кв. м та 17,2 кв. м, котельної площею 5,1 кв. м, гардеробу площею 3,8 кв. м, вбиральні площею 1,1 кв. м, ванної кімнати площею 5,3 кв. м, коридору площею 9,1 кв. м, кухні площею 15,5 кв. м. Загальна площа будинку складає 71,0 кв. м Будинок обладнаний двоконтурним газовим котлом (тобто газовим опаленням та гарячою водою), має централізоване водопостачання та водовідведення. Тобто за час шлюбу сторін домоволодіння АДРЕСА_1 істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЄ ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса № 3180/7670 від 29 липня 2016 року частка побудованого подружжям за період шлюбу складає 70/100 частин від усього домоволодіння. Тому частка, яка повинна належати ОСОБА_1, складає 35/100 часток із домоволодіння, а ОСОБА_2 65/100 частин, при цьому найбільш близьким до ідеальних часток та найбільш доцільним є другий з варіантів розподілу домоволодіння запропонований експертом. На цей час відповідач перешкоджає позивачу та їх спільній доньці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 користуватися домоволодінням АДРЕСА_1, посилаючись на те що він є єдиним власником будинку. Позивач та їх спільна донька зареєстровані та багато років проживали за вказаною адресою та у них немає іншого місця проживання.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
визнати домоволодіння АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
поділити майно, яке є спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :
визнавши за ОСОБА_1 право власності на 35/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 (завершене будівництвом та не введене до експлуатації);
виділивши ОСОБА_1 по житловому дому: кухня "5-9" площею 15,5 кв. м в літ. В1-1, по надвірним спорудам: веранда в-2, погріб 0, паркан № 4, паркан № 3, хвіртка № 6;
виділивши ОСОБА_2 по житловому дому: в літ В1 житлова кімната "5-2" площею 13,9 кв. м та житлова кімната "5-3" площею 17,2 кв. м в літ. В1-1 ванна "5-7" площею 5,3 кв. м, уборная "5-6" площею 1,1 кв. м, гардероб "5-5" площею 3,8 кв. м, коридор "5-8" площею 9,1 кв. м, котельня "5-4" площею 5,1 кв. м, по надвірним спорудам: уборная З, паркан № 4, паркан № 3, хвіртка № 6;
усунути перешкоди з боку ОСОБА_2 у користуванні ОСОБА_1 домоволодінням АДРЕСА_1 ;
вселити ОСОБА_1 у домоволодіння АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова в складі судді Гримайло А. М. від 19 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано домоволодіння АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Поділено майно, яке є спільною власністю позивача та відповідача, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 35/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (завершеного будівництвом та не введеного до експлуатації).
Виділено ОСОБА_1 по житловому дому: кухня "5-9" площею 15,5 кв. м в літ. В1-1, по надвірним спорудам: веранда в-2, погріб 0, паркан № 4 , паркан № 3, хвіртка № 6.
Виділено ОСОБА_2 по житловому дому: в літ В1 житлова кімната "5-2" площею 13,9 кв. м та житлова кімната "5-3" площею 17,2 кв. м в літ. В1-1 ванна "5-7" площею 5,3 кв. м, уборная "5-6"площею 1,1 кв.м., гардероб "5-5" площею 3,8 кв. м, коридор "5-8" площею 9,1 кв. м, котельня "5-4" площею 5,1 кв. м, по надвірним спорудам: уборная З, паркан № 4, паркан № 3, хвіртка № 6.
Усунено перешкоди з боку відповідача ОСОБА_2 в користуванні ОСОБА_1 домоволодінням АДРЕСА_1 та вселено ОСОБА_1 у домоволодіння АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за час шлюбу сторін домоволодіння АДРЕСА_1 істотне збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя.
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки реконструкція будинку відбулась за час шлюбу, але його не було введено до експлуатації такий будинок (завершений будівництвом) може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя й частки такого майна є рівними. Згідно статей 60, 62, 69, 70 СК України, статей 316-319, 321, 325, 328, 364, 367, 368, 391 ЦК України, оскільки фактично відбулась інвентаризація домоволодіння в органах БТІ, такий будинок може бути об`єктом права спільної сумісної власності та суд вправі провести поділ будинку (завершений будівництвом, не введеного до експлуатації), якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
При поділі домоволодіння суд першої інстанції обрав другий варіант розподілу, оскільки він найбільш приближений до ідеальних часток, є технічно можливим та потребує мінімальних затрат з боку сторін.
Також суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача щодо усунення перешкод з боку ОСОБА_2 у користуванні позивачем домоволодінням АДРЕСА_1 та вселення ОСОБА_1 у домоволодіння АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 19 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем не було надано доказів про наявність у сторін дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з реконструкції спірного домоволодіння та вводу їх в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, тому згідно статей 364, 376 ЦК України спірний об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції та добудови до вже існуючого домоволодіння АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Аргументи учасників справи
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що за час шлюбу сторін домоволодіння АДРЕСА_1 істотне збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат подружжя. Суд першої інстанції правильно врахував, що житлову прибудову літ. В1-1 сторонами не було введено до експлуатації, відповідно до вимог чинного законодавства, дану прибудову було побудовано, згідно дозволу наданого рішенням Ленінської райради у м. Харкові від 15 серпня 2003 року № 187/24 на місті знесених малоцінних сараю літ. И та сіней літ. "в". Згідно даних інвентарної справи та технічного паспорту на домоволодіння прибудова була побудована у 2005 році та сторонами було самовільно переобладнана кухня "5-2" у житлову кімнату, але дані щодо введення реконструйованого домоволодіння (з прибудовою літ. В1-1) до експлуатації відсутні. ОСОБА_1 вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що оскільки реконструкція будинку відбулась за час шлюбу, але його не було введено до експлуатації такий будинок (завершений будівництвом) може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя й частки такого майна є рівними. Враховуючи, що фактично відбулась інвентаризація домоволодіння в органах БТІ, такий будинок може бути об`єктом права спільної сумісної власності та суд вправі провести поділ будинку (завершений будівництвом, не введеного до експлуатації), якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Посилання апеляційного суду про те, що позивачем не надано доказів про наявність у сторін дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з реконструкції спірного домоволодіння вважає необґрунтованим, оскільки у матеріалах справи містяться дозвільні документи на право виконання будівельних робіт з реконструкції спірного домоволодіння, а саме: рішення виконкому Ленінської районної ради у м. Харкові № 187/24 віл 15 серпня 2003 року та узгоджена проектна документація (проект водопроводу № 356 від 31 липня 1995 року з посиланням на технічні умови № 490 від 24 липня 1995 року, проект про проведення газу та газове опалення від липня 2005 року).
Вказує, що апеляційний суд неправильно застосував статтю 331 ЦК України, оскільки за позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливість довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Тому об`єкт незавершеного будівництва, зведений (реконструйований) за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.
Крім того апеляційний суд не навів мотивів при скасуванні рішення суду першої інстанції у частині усунення перешкод та вселення ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.