ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2019 року
Київ
справа №826/12410/16
адміністративне провадження №К/9901/10841/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/12410/16
за позовом ОСОБА_1
до Київського міської державної адміністрації
про зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Київського міської державної адміністрації
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2016 року (постановлену у складі головуючого судді Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Файдюка В.В., суддів Чаку Є.В., Мєзєнцева Є.І.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання відмови Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дорадчого виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1 - протиправною; зобов`язати Комісію для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дорадчого органу виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідачі, як суб`єкт владних повноважень, не довели правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дорадчого орган виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2016 року змінено, виклавши резолютивну частину постанови таким чином: визнано відмову виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1 - протиправною; зобов`язано виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в оскаржуваному рішенні неправильно викладено резолютивну частину, якою зобов`язано вчиняти дії Комісію, у зв`язку з чим постанову необхідно змінити, зазначивши у резолютивній частині належного відповідача - виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує, зокрема, тим, що позивачем в порушення пункту 2 Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 р. N 674 не було подано довідки, що підтверджує його участь у ліквідації ядерної аварії, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, виданої відповідною військовою частиною або Центральним військовим архівом Співдружності Незалежних Держав. У зв`язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія 1.
На відсутність зазначених документів відповідач звертав увагу судів попередніх інстанцій, однак судами зазначені доводи проігноровано та не надано жодної оцінки, що є порушенням норм процесуального права.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/12410/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 6 грудня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/12410/16 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 9 грудня 2019 року.
Разом з касаційною скаргою подано клопотання про участь в розгляді справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 6 грудня 2019 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач проходив військову службу в районах Крайньої Півночі на атомному човні "К-157" за посадою старшого радіотелеграфіста; в період з березня 1990 року по грудень 1991 року був допущений до робіт з джерелом іонізуючого випромінювання (ДІВ), мав контакт з ними та приймав участь у ліквідації наслідків аварії з ядерною енергетичною установкою на вказаному човні.
Згідно експертного висновку Центральної військово-лікарської комісії МОЗ України, викладеного в протоколі № 700, встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з впливом аварії під час виконання обов`язків військової служби.
Центральною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 03 липня 2015 року довічно, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
03 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з проханням повторно розглянути його справу на підставі наступних документів: довідки Київського міського військового комісаріату від 26 лютого 2015 року № 29/149488, у якій зазначено, що мічман запасу - ОСОБА_1 проходив військову службу з 31 жовтня 1977 року - 24 грудня 1980 року; 15 грудня 1982 року - 20 грудня 1991 року; витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця Міністерства оборони України від 02 березня 2015 року (протокол № 700) про зв`язок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.
Комісія для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Київської міської державної адміністрації Протоколом №7 від 8 вересня 2015 року вирішила, що надані документи не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 року №674 "Про порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач 16 грудня 2015 року звернувся з заявою до Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з проханням повторно розглянути його справу.
Комісією для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Київської міської державної адміністрації Протоколом №1 від 19 січня 2016 року вирішила, що у зв`язку із ненаданням ОСОБА_1 додаткових документів, підстав для зміни рішення Комісії для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 08 вересня 2015 року (протокол № 7) немає.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Основним нормативно-правовим актом, що визначає статус учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території (стаття 1 Закону).
Згідно статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 10 цього Закону визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
В той же час, вказана стаття містить примітку, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Статтею 12 Закону №796-XII передбачено, що причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.