ПОСТАНОВА
Іменем України
09 грудня 2019 року
Київ
справа №377/521/16-а
адміністративне провадження №К/9901/13903/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 377/521/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління поліції охорони в Київській області Національної поліції України, Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся з позовом до суду першої інстанції, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
визнати неправомірними дії Управління поліції охорони в Київській області щодо надання ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження за період з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року за 5 днів без урахування та виплати додатково коштів за: посадовий оклад за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі 34,17 крб.; за роботу в зоні відчуження в період з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року премії в розмірі 500 крб.; одноразова виплата за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року офіцерам у розмірі 3-х місячних окладів по посаді і званню - 615 крб.; за вислугу років - 102,50 крб.; добових в розмірі - 17,50 крб.; виплати за харчування -14,25 крб.; одноразова виплата за переопромінення за період 1986-1987 роки (з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року) у сумі 1000 крб. Разом - 2283,42 крб. (Дві тисячі двісті вісімдесят три крб. 42 коп.)
зобов`язати Управління поліції охорони в Київській області на підставі проведеного розрахунку нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недосплачену суму коштів - 2283, 42 грн.
зобов`язати Управління поліції охорони в Київській області видати нову довідку про вже виплачене грошове забезпечення з урахуванням вищеназваних виплат для подачі в пенсійний фонд для перерахування пенсії.
зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Славутич Київської області встановити ОСОБА_1 пенсійні виплати з урахуванням перерахованої заробітної плати за час роботи в зоні відчуження.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Рокитнянського Славутицького міського суду Київської області від 18 серпня 2016 року позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління поліції охорони в Київській області щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про грошове забезпечення за роботу в зоні відчуження за період з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року за 5 днів без урахування та виплати додатково коштів за: посадовий оклад за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі -34,17 крб.; за роботу в зоні відчуження в період з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року премії в розмірі 500 крб.; одноразова виплата за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року офіцерам у розмірі 3-х місячних окладів по посаді і званню - 615 крб.; за вислугу років - 102,50 крб.; добових в розмірі - 17,50 крб., виплати за харчування -14,25 крб., одноразова виплата за переопромінення за період 1986-1987 роки (за 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року) у сумі 1000 крб., разом - 2283,42 крб. (Дві тисячі двісті вісімдесят три крб. 42 коп.); зобов`язано Управління поліції охорони в Київській області провести розрахунок, нарахувати ОСОБА_1 недосплачену суму коштів та видати довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року, всього за 5 днів з урахуванням нарахованих коштів: за посадовий оклад за військовим або спеціальним званням у подвійному розмірі - 34,17 крб.; за роботу в зоні відчуження в період з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року премії в розмірі 500 крб.; одноразова виплата за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року офіцерам у розмірі 3-х місячних окладів по посаді і званню - 615 крб.; за вислугу років - 102,50 крб.; добових в розмірі - 17,50 крб., виплати за харчування - 14,25 крб., одноразова виплата за переопромінення за період 1986-1987 роки (за 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року) у сумі 1000 крб., разом - 2283,42 крб. (Дві тисячі двісті вісімдесят три крбю42коп.). В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про те, що позивач має право на перерахунок заробітної плати, оскільки його робота за період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна бути оплачена із врахуванням нормативно-правових актів, котрі регламентують порядок оплати праці робітників та службовців.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Київській області Національної поліції України задоволено; постанову Славутицького міського суду Київської області від 18 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач отримував заробітну плату у з врахуванням кратності 5 у відповідності до 3-ї зони небезпеки в м. Прип`ять, де від ніс службу. Таким чином, заробітна плата нарахована та відображена у довідці вірно, і проводити її перерахунок немає правових підстав, що не було враховано судом першої інстанції при винесені свого рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачу не були нараховані, виплачені та занесені в розрахунковий лист про заробітну плату виплати, що йому повинні були бути виплаченими згідно відповідних нормативних документів, зокрема, наказів МВС СРСР, тому позивач в адміністративному позові просить неотримані виплати нарахувати, виплатити та занести в розрахунковий лист про заробітну плату. Однак, судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми законодавства колишнього СРСР та прийнято незаконне судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Позиція інших учасників справи
7 грудня 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу, в яких він зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі №377/521/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 6 грудня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу №377/521/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 9 грудня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, (посвідчення серії НОМЕР_1 ), інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, має право на відповідні пільги та компенсації, встановлені законодавством України.
Також судами встановлено, що згідно довідки Управління ДСО при ГУМВС України в Київській області № 13/4-1-61 від 31 січня 2013 року та маршрутного листа Управління ДСО при ГУМВС України в Київській області № 13/4-1-60 від 31 січня 2013 року позивач дійсно приймав участь в заходах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, знаходячись в 30-ти кілометровій зоні (зоні відчуження) в м. Прип`ять 5 днів з 29 квітня 1986 року по 3 травня 1986 року.
06 червня 2016 року позивач звернувся до управління поліції охорони при ГУ МВС України в Київській області з проханням видати довідку про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період його роботи у зоні відчуження ЧАЕС, згідно з його заявою, а якщо якісь виплати не були нараховані та проведені, просив нарахувати і виплатити.
У своїй відповіді № М-105/43/30-3-2016 від 10 червня 2016 року та довідці про зарплату № 37 від 26 березня 1998 року відповідач зазначив, що фактична заробітна плата в зоні відчуження, з якої визначається пенсія ОСОБА_1, нарахована із заробітної плати 205 крб. в 5 кратному розмірі.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з даним позов в суд. Як на підставу позовних вимог, посилався на положення Постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради професійних спілок № 207-7 від 10 червня 1986 року, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964-рс, Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 р. № 1031-рс.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.
Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифу "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанова Ради Міністрів СРСР від 7 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанова Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанова Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.
У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Так, пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 " Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції " передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.
Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17 травня 1986 року "Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати" дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.
Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року №0130, від 17 травня1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.
Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 "Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов`язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.
Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням.