ПОСТАНОВА
Іменем України
06 грудня 2019 року
м. Київ
справа №754/4072/18, адміністративне провадження №К/9901/61475/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзеров А.А., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 17.05.2018р. (суддя - Галась І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018р. (судді - Беспалов О.О., Губська О.А., Парінов А.Б.) у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У березні 2018р. ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України в якій просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виконання постанови Деснянського районного суду міста Києва від 28.02.2006р. у справі №2-а446/05 в частині не проведення йому в повному обсязі перерахунку і виплати пенсії, з урахуванням доплати за виконання службових обов`язків в зоні відчуження ЧАЕС, починаючи з 01.01.2005р. і по день перерахунку, та не включення в подальшому після перерахунку до його пенсії доплати за виконання службових обов`язків в зоні відчуження ЧАЕС;
на виконання постанови Деснянського районного суду міста Києва від 28.02.2006р. у справі №2-а446/05 зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок і виплату йому пенсії, з урахуванням доплати за виконання службових обов`язків в зоні відчуження ЧАЕС, починаючи з 01.01.2005р. і по день перерахунку, а також і надалі після перерахунку продовжувати виплату йому пенсії, з урахуванням доплати за виконання службових обов`язків в зоні відчуження ЧАЕС.
В обґрунтування заяви посилався на те, що відповідачем в рамках виконання постанови Деснянського районного суду міста Києва від 28.02.2005р. так і не було враховано в повному обсязі отримані ним доплати перед виходом на пенсію, зокрема доплати за виконання службових обов`язків в зоні відчуження, адже проведений в лютому 2016 року Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахунок пенсії було здійснено тільки за період з 01.01.2005р. по 31.08.2005р. і на сьогоднішній день нарахування та виплата йому пенсії здійснюється без зазначеної доплати, вказане свідчить про порушення його прав, які передбачені Конституцією України, зокрема право на соціальний захист.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17.05.2018р. заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику на підставі пропуску строку звернення до суду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2108р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивування. В іншій частині залишено без змін.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі, не передаючи справу на новий розгляд.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не перевірено всі обставини справи, адже наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що заява в порядку ст. 383 КАС України було подано до відділення поштового зв`язку саме 26.03.2016, тобто в межах десятиденного строку, з дня коли він дізнався про порушення своїх прав.
Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про момент коли позивач дізнався про порушення своїх прав, як того вимагає ст. 383 КАС України, оскільки суд не досліджував та не перевіряв, виходячи з чого держаний виконавець прийшов до висновку про фактичне виконання рішення суду у справі №2а-446/05, чи отримував державний виконавець будь-які документи від Головного управління Пенсійного фонду України про повне виконання рішення суду.
Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.03.2018р. позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, зареєстрованою судом першої інстанції 28.03.2018р.
Повертаючи заяву заявнику суд першої інстанції виходив з того, що заяву було подано з пропуском строку, оскільки останнім днем звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, враховуючи отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заявником саме 16 березня 2018 року є 26 березня 2018 року (понеділок).
Суд виходив з того, що заявник звернувся до суду шляхом направлення поштового відправлення на адресу суду 27.03.2018р., тобто на наступний день після закінчення визначеного ст. 383 КАС України десятиденного строку.
Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що заяву було подано до відділення поштового зв`язку 26.03.2018р.
Крім того, суд виходив з того, що у своїй заяві заявник зазначає, що у листопаді 2017 року звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання, в тому числі, неправомірною постанови державного виконавця від 16.09.2016 р. про закінчення виконавчого провадження у справі № 2а-446/05 щодо примусового виконання рішення суду про перерахунок пенсії у зв`язку з фактичним виконанням.