ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 910/8357/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
позивача (АТ "Сбербанк"): Киричук Р. П.,
відповідача 1: не з`явився,
відповідача 2: не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019
у складі колегії суддів: Разіної Т. І. - головуючої, Тарасенко К. В., Іоннікової І. А.
та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019
у складі судді Мандриченко О. В.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк"
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юстстар",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті"
про визнання недійсним договору
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог
1. У червні 2018 року Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юстстар" (далі - ТОВ "Юридична компанія "Юстстар", відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроальянс Ріалті" (далі - ТОВ "Євроальянс Ріалті", відповідач 2) про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016.
2. Позовні вимоги обґрунтовано приписами статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з посиланням на вчинення відповідачами правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, оскільки внаслідок укладення спірного договору поруки від 20.10.2016 ціленаправлено створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для реалізації процедури фіктивного банкрутства, з метою подальшого ухилення від виконання кредитних зобов`язань перед позивачем зі сплати кредитних коштів.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
3. 05.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Імпорт" (далі - ТОВ "Захід Імпорт", продавець) та Приватним підприємством "Ресурс-Імпорт" (далі - ПП "Ресурс-Імпорт", покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 30/03, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором товар (вживаний одяг), загальна сума договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом терміну дії даного договору, кількість товару, а також ціна одиниці товару визначаються сторонами у накладних, що є невід`ємною частиною даного договору (пункти 1.1, 2.1 Договору).
4. 08.06.2011 між сторонами за договором купівлі-продажу товарів № 30/03 було укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої сторони договору виклали пункт 8.1 Договору в новій редакції (третейське застереження): "8.1 Усі спори, розбіжності або претензії, які виникають між сторонами із цього договору або у зв`язку з ним, в тому числі, але не обмежуючись: що стосуються його укладання, виконання, порушення (невиконання та/або неналежного виконання), припинення, дійсності/недійсності, розірвання, повернення сплачених коштів, тощо вирішуються шляхом переговорів. Спори, що сторони не можуть врегулювати шляхом переговорів, передаються для остаточного врегулювання на розгляд постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Харвест Груп" (зареєстровано Головним управлінням юстиції у Харківській обл. 29.12.2009, свідоцтво № 26 ПТС). Розгляд суду буде здійснюватися у відповідності до Закону України "Про третейські суди" та Регламенту Третейського суду. Місцезнаходженням Третейського суду є місцезнаходження Асоціації "Харвест Груп", а саме: Харківська обл., Харківський р-н, смт Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А. Проведення третейського розгляду відбуватиметься: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А.". Інші умови договору купівлі продажу товарів №30/03 від 05.05.2011 залишаються незмінними.
5. 17.08.2016 між ТОВ "Захід Імпорт" (первісний кредитор) та ТОВ "Юридична компанія "Юстстар" (новий кредитор) укладено договір № ПВ-170816/01 відступлення права вимоги грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу товарів від 05.05.2011 № 30/03 відповідно до умов якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до ПП "Ресурс-Імпорт", що виникли на підставі договору купівлі-продажу товарів від 05.05.2011 № 30/03 в частині оплати товару за видатковою накладною від 27.06.2012 № РН-0000374 в розмірі 539 550,58 грн.
6. 20.10.2016 між ТОВ "Євроальянс Ріалті" (поручитель) та ТОВ "Юридична компанія "Юстстар" (кредитор) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку боржника щодо оплати товару за договором купівлі-продажу товарів від 05.05.2011 № 30/03 в частині оплати товару за видатковою накладною від 27.06.2012 № РН-0000374 в розмірі 539 550,58 грн.
7. Пунктом 5.1 Договору поруки від 20.10.2016 встановлено, що усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, у тому числі пов`язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору поруки, регулюються цим договором та відповідними нормами чинного законодавства України, а також звичаями ділового обороту, які застосовуються до таких правовідносин на підставі принципів, розумності та справедливості. Усі спори, що виникли з цього договору або пов`язані з ним, в тому числі, але не обмежуючись: що стосуються його укладення, виконання, порушення (невиконання та/або неналежного виконання), припинення, дійсності/недійсності, розірвання, тощо вирішуються шляхом переговорів. Спори, що сторони не можуть врегулювати шляхом переговорів, передаються для остаточного врегулювання на розгляд Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Харвест Груп" (зареєстровано Головним управлінням юстиції у Харківській обл. 29.12.2009, свідоцтво № 26 ПТС). Розгляд суду буде здійснюватися у відповідності до Закону України "Про третейські суди" та Регламенту Третейського суду. Місцезнаходженням Третейського суду є місцезнаходження Асоціації "Харвест Груп", а саме: Харківська обл., Харківський р-н, смт Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А. Проведення третейського розгляду відбуватиметься: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, пров. Червоних партизанів, б. 1-А.
8. Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Харвест Груп" від 06.02.2018 у справі № 3/1-3/1-18 (у складі третейського судді Тоцької К. М.) позовну заяву ТОВ "Юридична компанія "Юстстар" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Євроальянс Ріалті" на користь ТОВ "Юридична компанія "Юстстар" 539 550,58 грн заборгованості за договором купівлі-продажу товарів від 05.05.2011 № 30/03. Стягнуто з ТОВ "Євроальянс Ріалті" на користь ТОВ "Юридична компанія "Юстстар" 500,00 грн витрат за сплату третейського збору.
9. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 задоволено заяву ТОВ "Юридична компанія "Юстстар" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Харвест Груп" від 06.02.2018 у справі № 3/1-3/1-18; видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Харвест Груп" від 06.02.2018 у справі № 3/1-3/1-18.
10. Також судами вказано, що обґрунтовуючи вимоги про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016, укладеного між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ Юридична компанія "Юстстар", позивач посилається на такі обставини:
- судом в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2018 у справі № 978/281/18 зазначено, що матеріали справи не містять доказів виконання новим кредитором (ТОВ "Дісентіс") згідно із пунктом 2.2 договору від 08.06.2016 № 080616/01 своїх обов`язків щодо сплати вартості відступлення права вимоги;
- станом на дату укладання спірних договорів, TOB "Євроальянс Ріалті" мав та має значні грошові зобов`язання перед позивачем на підставі кредитного договору від 28.08.2013 № 05-В/13/27/ЮО, іпотечного договору від 28.08.2013 та договору поруки від 23.10.2014;
- ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 978/318/18 та від 17.04.2018 у справі № 978/627/12 задоволено заяви TOB "Дісентіс" та TOB "Юридична компанія "Юстстар" про стягнення з TOB "Євроальянс Ріалті" на їх користь 783 977,77 грн та 539 550,58 грн відповідно. Разом сума до стягнення становить 1,3 млн грн, що згідно приписів частини 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" більш ніж достатньо для порушення господарським судом справа про банкрутство TOB "Євроальянс Ріалті";
- внаслідок укладення спірного договору поруки було цілеспрямовано створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для реалізації процедури фіктивного банкрутства, з метою подальшого ухилення від сплати кредитних зобов`язань перед позивачем.
11. Посилаючись на наведені обставини АТ "Сбербанк" просить визнати недійсним укладений між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТОВ Юридична компанія "Юстстар" договір поруки від 20.10.2016.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12 Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/8357/18, у задоволенні позову про визнання недійсним договору поруки, укладеного між ТОВ "Євроальянс Ріалті" та ТВО "Юстстар " відмовлено повністю.
13. Судове рішення місцевого господарського суду мотивовано не підтвердженням позивачем належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається у своїх вимогах про визнання недійсним договору та не доведенням ним того, що відповідачами при укладанні спірного договору порушене його право, що стало підставою для звернення до суду.
14. Зокрема, місцевим господарським судом із посиланням на частину 1 статті 627 ЦК України зазначено, що договір поруки від 20.10.2016 відповідачами укладено користуючись наданим їм законом правом вільного волевиявлення на укладення договору та з погодженням відповідних істотних умов такого договору. Крім того вказано, що позивач, маючи підстави вважати, що його право порушене відповідачем 2 у випадку відкриття відносно останнього провадження у справі про банкрутство, не позбавлений наданого йому права на захист його охоронюваних законом інтересів, шляхом судового захисту своїх прав відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
15. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/8357/18 залишено без змін.
16. Постанова апеляційного господарського суду мотивована правомірністю висновку суду першої інстанції про відсутність у договорі ознак фіктивності та недоведенням позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, а також можливістю захисту позивачем своїх порушених прав, у разі відкриття відносно відповідача 2 провадження у справі про банкрутство, відповідно до положень Закону про банкрутство.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
17. Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарського суду АТ "Сбербанк" звернувся до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. 04.10.2019 АТ "Сбербанк" поштовим відправленням через Північний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 04.10.2019 № 15887/4/06-2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 910/8357/18.
19. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8357/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. -головуючого, суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019.
20. 07.11.2019 від судді Касаційного господарського суду Пєскова В. Г. надійшла заява про самовідвід у справі № 910/8357/18
21. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2019 задоволено заяву судді Пєскова В. Г. про самовідвід у розгляді справи № 910/8357/18.
22. У зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Пєскова В. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8357/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, суддів - Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2019.
23. Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8357/18 за касаційною скаргою АТ "Сбербанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2019; розгляд справи призначено на 28.11.2019.
24. У судове засідання 28.11.2019 з`явився представник позивача, який надав пояснення у справі.
25. Відповідачі 1, 2 явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників відповідачів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
(АТ "Сбербанк")
26. АТ "Сбербанк" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на ухвалення судових рішень з неповним з`ясуванням всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права, зазначаючи, зокрема, таке:
- відповідачі уклали цей договір лише для вигляду, не маючи наміру його виконувати;
- суди проігнорували та залишили поза увагою доводи АТ "Сбербанк" щодо фіктивності оскаржуваного договору;
- суди не досліджували оригінали договорів на які містяться посилання в оскаржуваних судових рішеннях;
- суди попередніх інстанцій не врахували наявність правової заінтересованості АТ "Сбербанк" щодо відповідача та предмету позову у цій справі, оскільки фактично потенційне рішення у даній справі безпосередньо та прямо має своїм наслідком вплив на взаємні права та обов`язки позивача та відповідача 2.
- договір поруки вчинений сторонами лише для вигляду, оскільки у ТОВ "Євроальянс Ріалті" немає фінансової можливості виконати взяті на себе зобов`язання. Інших активів за рахунок яких поручитель міг би виконати зобов`язання за договором поруки у нього немає, крім майна переданого в іпотеку.
Доводи інших учасників справи
27. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
28. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
31. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Щодо наявності правових підстав для визнання договору недійсним
32. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
33. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
34. Відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
35. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
36. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
37. Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
38. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
39. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
40. Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
41. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
42. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
43. Предметом судового розгляду у даній справи є вимога АТ "Сбербанк" про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016 обґрунтована із посиланням на приписи статті 234 ЦК України вчиненням відповідачами 1, 2 оспорюваного правочину з метою створення штучної кредиторської заборгованості у ТОВ "Євроальянс Ріалті" задля подальшого його ухилення від сплати ним кредитних зобов`язань перед позивачем.
44. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.
45. За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
46. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
47. Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
48. Отже правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".
49. Тому, в кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
50. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
51. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
52. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
53. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
54. Отже фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
55. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний господарський суд зазначив, що позивач не довів наявність підстав для визнання правочину недійсним, оскільки договір поруки від 20.10.2016 відповідачами укладено користуючись наданим їм законом правом вільного волевиявлення на укладення договору та з погодженням відповідних істотних умов такого договору. Крім того суд вказав, що у разі відкриття відносно відповідача 2 провадження у справі про банкрутство, позивач вправі захистити свої права відповідно до положень Закону про банкрутство.
56. Втім такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, такими, що зроблені без належної оцінки та аналіз дій сторін договору в контексті добросовісності/недобросовісності та зловживання правом щодо кредитора і його майнових інтересів.
57. Суд відзначає, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідку вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.
58. У даному випадку важливим є врахування, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.
59. Тому у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
60. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
61. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
62. З конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
63. Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
64. Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
65. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
66. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
67. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
68. Суд акцентує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
69. Поручитель, який став солідарним боржником у зв`язку з невиконанням позичальником свого обов`язку у кредитному зобов`язанні, що виникло первинно з його волі та згідно з його бажанням, не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами (висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17).
70. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
71. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
72. Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).