ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/17755/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2019 року (головуючий - Разіна Т. І., судді - Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 16 травня 2019 року (суддя Пінчук В. І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагро-Спраут", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агромаркет"
про визнання недійсним договору
Історія справи
Обставини, встановлені судами
1. 18.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрний Альянс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагро-Спраут" (постачальник) укладений договір поставки №53, за яким у покупця існувала заборгованість перед продавцем в розмірі 544 609 грн.
2. На підставі договору про відступлення права вимоги від 02.07.2018 № 02/07/18-1 указана заборгованість за договором поставки була відступлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагро-Спраут" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Агрмаркет" (далі - ТОВ "Сервіс-Агромаркет", Відповідач-2).
3. Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2018 у справі №910/6623/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагро-Спраут" (далі - ТОВ "Хімагро-Спраут", Відповідач-1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда" (далі - ТОВ "Отіс Тарда", Позивач) заборгованість в загальній сумі 173 256,49 грн та судові витрати. Вказане судове рішення набрало законної сили, виданий наказ на його примусове виконання та відкрито виконавче провадження ВП № 57321516, в межах якого приватним виконавцем не виявлено будь-яких активів боржника, на які можливо звернути стягнення.
Короткий зміст позовних вимог
4. У грудні 2018 року Позивач звернувся до Відповідача-1 та Відповідача-2 з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 02.07.2018 №02/07/18-1 (далі - оспорюваний договір).
5. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір в силу статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є фіктивним, оскільки вчинений між пов`язаними особами під час розгляду судового спору у справі №910/6623/18 та спрямований виключно на відчуження активів Відповідача-1 (дебіторської заборгованості) з метою уникнення звернення стягнення на майно останнього в рахунок погашення боргу перед Позивачем. На пов`язаність осіб спірного правочину вказує те, що учасником ТОВ "Хімагро-Спраут" з часткою 60% статутного капіталу є ОСОБА_1, а учасником ТОВ "Сервіс-Агромаркет" з часткою 100% статутного капіталу є ОСОБА_2, яка є дружиною ОСОБА_1 . При цьому корпоративні права в ТОВ "Хімагро-Спраут" набуті ОСОБА_1 під час шлюбу, а отже ОСОБА_2 одночасно є співвласником частки в статутному капіталі ТОВ "Хімагро-Спраут" і одноосібним власником ТОВ "Сервіс-Агромаркет".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням господарського суду міста Києва від 16 травня 2019 року у позові відмовлено.
7. Суд першої інстанції встановив, що сторони спірного договору не відповідають наведеним у статті 14 Податкового кодексу України критеріям пов`язаності, а отже не можуть вважатися пов`язаними особами. Крім того, повноваження щодо укладення правочинів від імені відповідачів надані виключно директорам останніх, які є різними особами. Отже, Позивачем не доведено наявності ознак фіктивності спірного договору.
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду щодо не пов`язаності сторін договору в розумінні норм Податкового кодексу України та додатково зазначив, що: (1) Позивач не довів наявності умислу обох сторін правочину на ухилення від звернення стягнення на майно Відповідача-1, а сама по собі пов`язаність осіб не є підставою визнання правочину фіктивним; (2) укладення договору відступлення права вимоги жодним чином не впливає на виконання судового рішення у справі № 910/6623/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
11. Помилковим є висновок судів по не пов`язаність відповідачів між собою з посиланням на норми Податкового кодексу України, оскільки не пов`язаність осіб в розумінні податкового законодавства не свідчить про їх не пов`язаність по суті і не може бути підставою для незастосування до спірних правовідносин приписів статті 234 ЦК України.
12. Позивач довів, що спірний договір укладено між пов`язаними особами та виключно для відчуження активів Відповідача-1 з метою унеможливлення виконання судового рішення про стягнення коштів на користь Позивача і саме спірний договір є перешкодою для виконання такого судового рішення. Тому помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на статтю 627 ЦК України щодо права вільного вибору контрагента сторонами правочину.
Позиція Відповідача-2 у відзиві на касаційну скаргу
13. Доводи Позивача щодо фіктивності правочину не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, а тому правомірно були спростовані судами, а спірний договір не порушує прав та інтересів Позивача.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
14. Оцінюючи доводи касаційної скарги в пунктах 14, 15 Постанови, Верховний Суд зазначає про таке.
15. Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
15.1. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).
16. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
17. Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
18. Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно, а його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (у даному випадку - заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги боргу).
19. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
20. Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).