Постанова
Іменем України
02 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 266/5086/17
провадження № 61-39842св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Маріупольська міська рада Донецької області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Друга Маріупольська державна нотаріальна контора Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б., від 06 червня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Друга Маріупольська державна нотаріальна контора Донецької області про визнання спадкоємцем четвертої черги за законом, визнання права на спадкування та встановлення факту проживання однією сім`єю понад п`ять років.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 2011 року він проживав разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після чого він проживав удвох з ОСОБА_3 до його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 він був єдиним родичем, з яким спадкодавець проживав однією сім`єю п`ять років, вважає себе спадкоємцем четвертої черги. Крім того, позивач зазначив, що існував заповіт на його ім`я від 10 вересня 1997 року.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, визнати його спадкоємцем четвертої черги за законом, визнати його право на спадкування та встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 понад п`ять років.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області, у складі судді Д`яченко Д. О., від 05 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що він був членом сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_2, проживав зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2018 року виправлено описку в тексті рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 березня 2018 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 березня 2018 року та ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції відповідно до вимог процесуального законодавства оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не довів того, що він спільно проживав зі спадкодавцем понад п`ять років, був пов`язаний з ним спільним побутом та мав з ним взаємні права та обов`язки. Тобто, не довів, що його відносини зі спадкодавцем були такими, що могли би свідчити про створення сім`ї з ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Донецької області від 06 червня 2018 року і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки аргументам апеляційної скарги щодо правомірності ухваленого у справі рішення районного суду, передчасно погодившись із його висновками. Позивачем надано належні докази, які підтверджують факт проживання більше п`яти років однією сім`єю із ОСОБА_3 . У спірній квартирі позивач встановив пральну машину та газову колонку, що підтверджується наявними фотокартками кімнат квартири. Позивач був першою особою, яка повідомила правоохоронні органи про факт смерті ОСОБА_3, що також свідчить про факт спільного проживання. Окрім того, померлий ОСОБА_3 був чоловіком його рідної тітки ОСОБА_2 по лінії батька. Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки показанням свідків.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 січня 1959 року Портовським районним бюро ЗАГСу зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Прізвище ОСОБА_2 після одруження змінено на " ОСОБА_2 " (а. с. 8).
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали у квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно із свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 14 квітня 2015 року, виданим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецької області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис 369 (а. с. 11).
Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 10 травня 2017 року, виданого Приморським районним у м. Маріуполі відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Донецької області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис 436 (а. с. 9).
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 позивач ОСОБА_1 з 07 жовтня 2011 року по 27 червня 2017 року був зареєстрований у кв. АДРЕСА_2, а з 27 червня 2017 року у кв. АДРЕСА_3 (а. с. 24).
Згідно копії заповіту від 10 вересня 1997 року ОСОБА_3 заповів все своє майно ОСОБА_1, але згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру та постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 07 грудня 2017 року, заповіт від 10 вересня 1997 року за реєстровим номером № 2-2502 був скасований на підставі нового заповіту від 17 червня 2008 року та заяви ОСОБА_3 від 10 серпня 2011 року за реєстровим номером № 2-1065 (а. с. 22-23, 59-60, 62, 67).
Згідно постанови державного нотаріуса Другої маріупольської нотаріальної контори Донецької областіпро відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 грудня 2017 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт ОСОБА_3 було скасовано 10 серпня 2011 року (а. с. 22-23).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до статей 1216 та 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.