Постанова
Іменем України
02 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 346/3446/17
провадження № 61-40574св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, у складі судді Пятковського В. І., від 11 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області, у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Максюта І. О., від 13 червня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок, кадастрові номери 262328760:03:001:0059 і 262328760:03:001: 0058, площею 0,25 га і 0,3131 га відповідно, розташованих за цією ж адресою. У цьому будинковолодінні вона проживала разом із чоловіком ОСОБА_3 Будучи людьми похилого віку, у них склались дружні родинні відносини із сестрою чоловіка ОСОБА_4 та її сім`єю. Чоловік ОСОБА_4 за власні кошти провів ремонт їхнього будинку, а вони в свою чергу за це подарували належну їм квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Родина ОСОБА_2 допомогла влаштувати похорон та неодноразово відвідували її. 26 листопада 2014 року ОСОБА_2 разом із матір`ю відвезли її до приватного нотаріуса та від її імені ОСОБА_6 були підписані спірні договори. Оскільки вона довіряла родичам, в суть договорів, які укладались, не вникала, оскільки їй пояснили, що про неї будуть піклуватись, надавати матеріальну допомогу та допомогу по господарству, тому вона сподівалась, що уклала договір довічного утримання. Однак, після укладення спірних договорів відповідач та його батьки перестали відвідувати її, не допомагають по господарству, не піклуються про її здоров`я. Маючи намір розірвати договір довічного утримання, вона звернулась до приватного нотаріуса і отримала копії договорів дарування. Вказувала, що після укладення спірних договорів дарування продовжує проживати в будинку, який є її єдиним житлом, ключів від будинку нікому не передавала, продовжує користуватись земельними ділянками і фактичної передачі відповідачу нерухомого майна не відбувалось.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати недійсними договори дарування будинку та земельних ділянок, укладені
26 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2018 року позов задоволено.Визнано недійсними договір дарування житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу за реєстровим № 1416
від 26 листопада 2014 року; договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу за реєстровим № 1417 від 26 листопада 2014 року; договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу за реєстровим № 1418 від 26 листопада
2014 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, будучи особою похилого віку, проживаючи одна, потребувала стороннього догляду, який за поясненнями свідків фактично надавав відповідач та його батьки, уклала оспорювані договори внаслідок неправильного сприйняття обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення під час укладення договорів дарування замість договору довічного утримання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що місцевий суд правильно встановив, що позивач фактично сприйняла укладені договори дарування як договори довічного утримання, врахувавши, що позивачу на час укладення договорів виповнилось 74 роки, вона після смерті чоловіка залишилась проживати одна, за станом здоров`я та віку потребувала і потребує допомоги, як до так і після укладення договорів, продовжує користуватись спірними будинком та земельними ділянками, фактично отримувала допомогу по догляду за будинком від відповідача та його сім`ї, спірний житловий будинок є єдиним житлом для неї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не звернули увагу на відсутність доказів на підтвердження потреби позивача у догляді та утриманні, не встановили стан здоров`я позивача у момент укладання спірних договорів. Сторони домовились, що позивач буде користуватись спірним будинком та земельними ділянками довічно. Суди надали неправильну правову оцінку показанням свідків. Вказував, що під час укладання спірних правочинів нотаріус роз`яснив позивачу правову природу правочинів.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
07 вересня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 - чоловік позивача.
ОСОБА_1 була власником житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 на підставі свідотцва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори 20 серпня
1999 року за реєстровим номером Д-769 (а.с. 40).
У спірному будинку зареєстрована та проживає ОСОБА_1, що підтверджується довідкою П`ядицької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року № 594 (а.с. 12).
ОСОБА_1 була власником земельної ділянки, площею 0,2500 га, кадастровий номер: 2623287603:03:001:0058, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 004764, розташованої по АДРЕСА_1 (а.с.85).
ОСОБА_1 належала земельна ділянка, площею 0,3131 га, кадастровий номер 2623287603:03:001:0059, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 004765, розташована за вище вказаною адресою (а.с. 68).
26 листопада 2014 року між ОСОБА_1 як дарувальником та
ОСОБА_2 , як обдаровуваним було укладено договори дарування вказаних житлового будинку та земельних ділянок, посвідчені приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Трачук В. Є.
(а. с. 66-67).
У договорах дарування від 26 листопада 2014 року підпис від імені
ОСОБА_1 здійснила ОСОБА_6 у зв`язку з фізичною вадою дарувальника.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.