Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 191/4558/17
провадження № 61-10323св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), | |
| суддів: | Олійник А. С., Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року у складі судді Кухар Д. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк" або Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 03 травня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач належним чином умови договору не виконував, внаслідок чого станом на 30 листопада 2017 року виникла заборгованість у розмірі 84 489,98 грн, яка складається з: 4 328,61 грн - тіло кредиту; 73 661,85 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 000,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 3 999,52 грн - штраф (процентна складова).
Уточнивши свої вимоги, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 15 грудня 2014 року по 15 грудня 2017 року у розмірі 59 600,86 грн.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 03 травня 2006 року у розмірі 59 600,86 грн та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог Банку та стягнення на його користь з відповідача заборгованості за процентами в сумі 59 600,68 грн, оскільки відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
При цьому судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позовної давності, оскільки відповідачем у 2015 році здійснювались погашення кредиту, а тому строк давності не є пропущеним.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог Банку.
При цьому доводи апелянта в скарзі про те, що строк дії картки - до липня 2009 року, а тому саме з цієї дати Банк мав можливість звернутися з позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості, а також те, що він не отримував нової картки із продовженим терміном дії та не сплачував заборгованість до травня 2015 року, дану заборгованість було стягнуто в рахунок заробітної плати без його відома, є безпідставними, оскільки з наданого Банком розрахунку вбачається, що 02 та 13 березня, 21 квітня та 25 травня 2015 року відповідачем було сплачено 1 337,26 грн, 795,70 грн, 778,87 грн, 51,92 грн відповідно, що спростовують доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
До Верховного Суду у травні 2019 року засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скаргаОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк".
У касаційній скарзі заявник зазначає, що строк дії платіжної картки, на яку він отримав кредитний ліміт у розмірі 5 000,00 грн, - липень 2009 року, з цього часу і принаймні протягом трьох років ПАТ КБ "ПриватБанк" мав можливість звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з відповідача, однак позов ним пред`явлений лише 20 грудня 2017 року, тобто після спливу трьох років позовної давності; заявник просив застосувати позовну давність, однак суди не надали належної оцінки зазначеному; термін картки не продовжувався, ОСОБА_1 не отримував нової картки із продовженням терміну дії; крім того, він не сплачував заборгованість до травня 2015 року, цю заборгованість стягнули з нього в рахунок заробітної плати без його відома.
Також заявник зазначає, що згідно з доданою до касаційної скарги довідкою Немирівського районного військового комісаріату Вінницької області від 15 травня 2019 року № 1457 він був призваний на військову службу по частковій мобілізації згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію". 24 червня 2014 року демобілізований та призваний на військову службу по частковій демобілізації згідно з Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 152015 "Про часткову мобілізацію". 22 квітня 2016 року демобілізований. Посилається на норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо того, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому Банк, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 травня 2019 року справу розподілено судді Пророку В. В.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року № 638/0/226-19 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11 червня 2019 року провадження № 61-10323ск19 призначено судді Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року, витребувано матеріали справи із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, виходячи за межі доводів касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 03 травня 2006 року підписав заяву, яка також скріплена підписом позивача, про те, що він попередньо ознайомлений та погодився з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, що складає між Банком та відповідачем договір про надання банківських послуг, згідно з якою відповідачу встановлений початковий кредитний ліміт у розмірі 250,00 грн, базова процентна ставка складає 36,0 % із розрахунку 360 днів у році, порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами у розмірі 7,0 % від суми заборгованості.
ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконав, згідно з уточненим розрахунком заборгованості, наданим позивачем, за період з 15 грудня 2014 року по 15 грудня 2017 року боржник має заборгованість за процентами у сумі 59 600,86 грн, що розрахована таким чином: від загального розміру заборгованості за процентами на 15 грудня 2017 року відняли розмір заборгованості за процентами, які були нараховані до 15 грудня 2014 року.
Нормативно-правове обґрунтування та висновки Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позовна заява про стягнення заборгованості з відповідача (а. с. 2-6) у розмірі 84 489,98 грн складалася із суми заборгованості за кредитом (4 328,61 грн), заборгованості за процентами за користування кредитом (73 661,85 грн), заборгованості за пенею та комісією (2 000,00 грн) та штрафів (500,00 грн - фіксована частина, 3 999,52 грн - процентна складова), а після уточнення (а. с. 44-47) - позивач просив стягнути з ОСОБА_1 лише суму заборгованості за процентами за договором від 03 травня 2006 року у розмірі 59 600,86 грн, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом за період з 15 грудня 2014 року по 15 грудня 2017 року.
Суди попередніх інстанцій повинні були звернути увагу на правову природу платежів, що просив стягнути з відповідача Банк, та період їх нарахування.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.