Постанова
іменем України
3 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 552/2739/17
провадження № 51-2673 км 19
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Голубицького С. С., Стефанів Н. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Дехтярук О. К.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисників Пономаренко В. В., Панченка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Зарецької Ю. В., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170020000136, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Полтаві, проживає на АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу 14 грудня 2015 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186, ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року на підставі ст. 75, ст. 104 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, котрий народився у м. Полтаві, проживає на АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК та призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2015 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 30 березня 2016 року, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК та призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки без застосування додаткового покарання в силу статей 98, 77 КК. На підставі ст. 104, ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на засудженого обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими у тому, що вони 16 січня 2017 року приблизно о 5 год, перебуваючи поблизу супермаркету "АТБ", розташованого на вул. Гожулівській у м. Полтаві, діючи умисно, за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на потерпілого ОСОБА_3, поєднаний із застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я останнього, в ході якого завдали потерпілому один удар кулаком в обличчя, удар ногою, від якого останній упав на землю, після чого нанесли ОСОБА_3 удари ногами по тулубу, заподіявши потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також заволоділи його майном на загальну суму 26 673,14 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25 березня 2019 року вирок Київського районного суду м. Полтави від 23 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Зарецька Ю. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засуджених, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що положення ст. 69 КК щодо ОСОБА_2 та положення статей 104, 75 КК щодо ОСОБА_1 судом застосовані неправильно, що призвело до явної несправедливості призначеного засудженим покарання через м`якість. Всупереч приписам ст. 419 КПК апеляційний суд відповідним доводам апеляційної скарги прокурора належної оцінки не дав та необґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Дехтярук О. К. підтримала касаційну скаргу прокурора.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Пономаренко В. В. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, вказавши на законність судових рішень щодо ОСОБА_1 .
Захисник Панченко М. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, вказав на необґрунтованість доводів касаційної скарги прокурора та просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 187 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином.
Санкція ч. 2 ст. 187 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
Згідно з приписами ст. 102 КК особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку (до яких відноситься ОСОБА_1 ), за вчинення тяжкого злочину може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше семи років.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.