Постанова
іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 758/906/15-к
провадження № 51-3632км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100070007753, за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дзержинська Донецької області, місце проживання якого зареєстровано в тому ж АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Крива Руда Семенівського району Полтавської області, місце проживання якого зареєстроване у АДРЕСА_3 ), жителя АДРЕСА_4 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Вироком районного суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою, реалізуючи свій злочинний умисел приблизно о 12:00 22 жовтня 2014 року, впевнившись, що за їхніми діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, за допомогою заздалегідь підготовлених інструментів, які принесли із собою, зламали нижній замок вхідних дверей та проникли до квартири АДРЕСА_5 , звідки таємно викрали гроші в сумі 2100 грн, чохол для підводної зйомки "DiCAPac N WP-ONЕ" вартістю 396 грн, картку "Приват Банку Голд", картку магазину "Метро" та ресторану "Козирна Карта", які потерпілому майнової цінності не становлять, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 2496 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 26 квітня 2019 року вирок районного суду скасував та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 й ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з тим, що в суді не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та вичерпано можливості їх отримання.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Сторона обвинувачення вважає надані докази належними, достатніми і допустимими, такими, що доводять винуватість обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК. Однак суд апеляційної інстанції під час винесення рішення не надав їм належної оцінки.
Вказує, що висновок суду апеляційної інстанції про проведення слідчих дій із порушеннями вимог ч. 7 ст. 223 КПК є безпідставним, оскільки в нормі закону, на яку посилається колегія суддів, не зазначено, де саме має перебувати понятий, а тим більше - які дії має вчиняти, нормою закону передбачено лише його присутність. Також наголошує на тому, що підписання понятими додатків до протоколів не є обов`язковим згідно з вимогами закону.
Вважає, що під час проведення та складання протоколу огляду місця події від 22 жовтня 2014 року з 14:30 по 15:10 з фототаблицею та протоколу огляду місця події від 22 жовтня 2014 року з 15:10 по 16:00 не було допущено порушень, які би слугували підставою для визнання цих протоколів недопустимими доказами. А той факт, що фактичний обшук затриманих оформлено протоколом огляду місця події - не є підставою для визнання протоколу недопустимим доказом, оскільки він проведений в порядку цієї процесуальної дії, зокрема у присутності двох потятих.
Зазначає, що колегія суддів, скасовуючи вирок районного суду, не взяла до уваги показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і не надала належної оцінки показанням свідків, допитаних у судовому засіданні.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на безпідставність доводів у цій касаційній скарзі та законність і обґрунтованість судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кулаківський К. О. у судовому засіданні виклав доводи на підтримання касаційної скарги.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не зʼявилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно зі ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні такого правопорушення.
За змістом ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд повинен оцінювати докази на основі всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Приймаючи рішення про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, суд апеляційної інстанції дотримався зазначених вимог закону.
Під час перевірки доводів, викладених в апеляційних скаргах, у порядку апеляційної процедури суд апеляційної інстанції, діючи відповідно до вимог кримінального процесуального закону, надав їм належну правову оцінку та навів обґрунтовані мотиви прийнятого рішення.
Так, апеляційний суд не погодився з доводами сторони захисту про те, що огляд житла, в ході якого вилучено речові докази, проведено без дозволу слідчого судді, а тому протокол огляду квартири є недопустимим доказом.
Зокрема, суд апеляційної інстанції, мотивуючи своє рішення зазначив, що огляд квартири АДРЕСА_5 відбувався саме як огляд місця події після отримання інформації про крадіжку в цій квартирі та на підставі заяви ОСОБА_4 про дачу дозволу на проведення такого огляду, і такий дозвіл, як пояснив потерпілий, був узгоджений із власником квартири.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши інші докази, якими у вироку суд першої інстанції обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, та, повторно дослідивши ці докази за клопотанням сторони захисту, обґрунтовано закрив кримінальне провадження щодо цих осіб на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Положеннями ч. 7 ст. 223 КПК чітко встановлено, що обшук або огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
При цьому понятий це незаінтересована в результатах кримінального провадження особа, яка запрошується слідчим або прокурором для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення.
Участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття при провадженні слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування в процесуальних документах. Свідчення понятого базуються на обставинах, свідком яких він був.